З досвіду роботи з уроків зв'язного мовлення в початковій школі
ПРИХІД ВЕСНИ.
(Методичні рекомендації)
Після зимових холодів летить світла і чарівна весна. Вона пробуджує до життя весь світ, все живе. У природі відбувається багато змін. Повітря наповнене ароматом талого снігу і перших квітів. А навколо стільки звуків, стільки цікавого, а небо таке синє, що здається бездонним. У такий весняний день хочеться довше побути на вулиці, надихатися свіжим повітрям, натішитись теплим сонечком, наслухатися співу струмочків та перших птахів. Літи все це відчувають і дуже хотіли б про все розповісти, висловити свої почуття, але не кожна дитина може це зробити, бо їй бракує слів і вміння правильно побудувати речення, розказати про все, що так хвилює дитячу душу.
Дуже важливу роль відіграють уроки звіяного мовлення, на яких вчитель навчає учнів правильно висловлювати свої думки.
Першою з десяти запропонованих тем є тема «Прихід весни». Працюємо над нею за таким планом.
1. До уроку школярі готуються заздалегідь. Весняні дні багаті на події. Кожного дня в природі відбуваються певні зміни, тому дітей важливо навчити спостерігати за природними явищами. Отже, завдання номер один – це спостереження за змінами у природі. А все, що учні помітили, вони записують для творчих робіт.
2. На уроках рідної мови діти читають записи, складають речення про весну, добирають відповідні слова, щоб передати ту чи іншу подію. Наприклад, весна прийшла, прилетіла, прилинула, пригорнулась, заглянула, засміялась... А потім, використовуючи ці слова, складають речення, наприклад: «Весна зазирнула у найвіддаленіші куточки лісу, розбудила від сну ніжні проліски. Весна захазяйнувала на всій землі, і нема вороття до зими. Прилетіла чарівниця – весна на голубих крилах, потекли струмочки крізь злежані сніги» і т.д. Найвлучніші речення записують у зошитах для зразка.
3. Цікавий вид роботи – діалог. Діти працюють по двоє: один запитує, а другий відповідає і навпаки. Наприклад:
- Яка пора року прийшла у наш край?
- Красуня – весна прилетіла на нашу землю.
- Що принесла весна – красна?
- Вона подарувала тепло і радість.
- Які зміни відбулись у природі:
- Сонечко піднялось високо і зігріває все навкруги. Потекли струмочки з гір. Небо заясніло, пташки повертаються додому.
- Яким кольором можна намалювати весну?
- Кольори у весни світлі і чисті, радісні і теплі. Багато жовтого, бо сонячно, та й жовті квіти зацвіли... Ще трохи зеленого і голубого.
Така робота розвиває комунікативні вміння, збагачує словник. Діти сміливіше спілкуються між собою.
4. Важливе місце займає екскурсія на природу, під час якої вчитель має можливість звернути увагу учнів на характерні ознаки весни.
5. На уроках художньої праці діти малюють весну, відтворюючи на папері все, що найбільше запало в душу, добираючи відповідні фарби та їх відтінки, створюючи оригінальні композиції.
6. Варто попрацювати і над картинами художників на уроках образотворчого мистецтва. Вчитель добирає ілюстрації, картини, фотоетюди, малюнки і проводить бесіди за ними. Це можуть бути такі твори, як «Весна» О.Шовкуненка, «Весна» М.Ткаченка, «Граки прилетіли» О.Саврасова та багато інших, які вчитель може підібрати на свій розсуд. Таким чином, діти не тільки бачать прихід весни у живій природі, але і на полотнах художників.
7. Після такої підготовки відбувається урок, на якому діти пишуть твір «Прихід весни».
Тема: Написання твору «Прихід весни».
Мета: Вчити висловлювати свої думки в логічній послідовності, збагачувати активний словник учнів.
Розвивати творчі здібності, спостережливість.
Виховувати любов до природи, вміння відчувати красу рідного слова.
Матеріал до уроку: Дитячі малюнки про весну, пейзажі, репродукції, кольорові олівці, папір, зошити для творчих робіт.
Хід уроку.
Ознайомлення з темою і метою уроку. В центрі на дошці написана тема «Прихід весни».
Вчитель. У нас сьогодні дуже цікава робота. Ми будемо вчитись писати твір про весну. Що означає – написати твір? Це значить – творити, працювати творчо, висловлювати свої думки правильно, красиво, самостійно. Словами передавати почуття, мрії, надії, захоплення, стан вашої душі. А весна пробуджує світ від сну, вносить у природу красу, чарівність.
Весна в усі шпаринки рветься,
Зчорніли клаптики снігів.
Веселе сонечко сміється,
І вийшла річка з берегів.
Не взнати стежечку знайому –
Там первоцвіт рясний зацвів.
Вертаються пташки додому,
До рідних місць: садів, лісів...
І пахощі приємні ллються,
Змінилося довкіл усе!
Струмочки весело сміються
Весна іде! Красу несе!
А для того щоб написати твір Про весну, треба підібрати такі слова, які допоможуть нам розповісти про цю чарівну пору року. Погляньте у віконечко, подумайте і назвіть такі слова.
Діти називають такі слова – іменники: сонце, небо, хмарки, тепло, струмочки, земля, квіти, трава, дерева, птахи.
Вчитель. Правильно, діти. Першим ви назвали сонце, бо від його тепла все оживає, починає рости та розвиватися. А якого кольору слово СОНЦЕ?
Діти. Це слово тепле, воно оранжеве.
Вчитель. Напишіть на листочку посередині слово ВЕСНА, а вгорі у лівому куточку кольоровим олівцем слово СОНЦЕ.
Вчитель пише на дошці так само, а під словом СОНЦЕ прикріплює малюнок сонечка. І так на кожне слово.
СОНЦЕ НЕБО ХМАРКИ ТЕПЛО ДЕНЬ НІЧ
ПТАХИ ДЕРЕВА СТРУМОЧКИ ТРАВА ЗЕМЛЯ КВІТИ
Вчитель. Ось ми з вами написали кольорові слова весни. Бо ж небо волошкове, а хмарки біленькі, тепло – слово жовте, день світлий, рожевий, а ніч – слово чорне, струмочки голубі і сірі, трава – зелена, пташки – чорні, сірі або строкаті, а квіти різнокольорові. Тепер нам необхідно до кожного іменника підібрати прикметники, які характеризують весну. Розгляньте малюнки, які є на дошці, і подумайте, які прикметники ви підберете, щоб змалювати словами цю чарівну пору року.
Добір прикметників.
СОНЦЕ ( яке?) – веселе, усміхнене, яскраве, щире, привітне, тепле, оранжеве...
НЕБО (яке?) – високе, синє, безпечне, чисте, дивовижне, ясне, бездонне...
ХМАРКИ (які?) – білі, легкі, химерні...
ТЕПЛО (яке?) – щире, лагідне, добре, привітне...
ДЕНЬ (який?) – довший, світлий, сонячний...
НФЧ (яка?) – тиха, тепла, зоряна, місячна, коротка...
СТРУМОЧКИ (які?) – веселі, дзвінкі, жваві...
КВІТИ (які?) – ніжні, тендітні, несміливі, жовті, білі...
Дерева (які?) – світлі, весняні...
ТРАВА (яка?) – росяна, зелена, ніжна, гостренька, духмяна...
ПТАХИ (які?) – перелітні, співучі...
Вчитель. Діти, в підібрали дуже гарні прикметники про весну. Нам ще треба дібрати дієслова і записати їх.
Добір дієслів.
СОНЦЕ (що зробило?) – викотилось, піднялося, зійшло, сховалося...
ХМАРКИ (що зробили?) – з’явились, випливли, розбіглись...
ТЕПЛО (що зробило?) – розлилось, огорнуло, оповило, пригорнуло...
Струмочки (що зробили?) – побігли, задзюрчали, потекли, заспівали...
КВІТИ (що зробили?) – проглянули, зацвіли, вигулькнули, засміялись...
ТРАВА ( що зробила?) – пробилась, вистромилась, потяглась...
ДЕРЕВА ( що зробили?) – прокинулись, почали зеленіти...
ПТАХИ (що зробили?) – повернулись, прилетіли, заспівали, взялись до роботи...
Робота із словником.
У тлумачному словнику діти знаходять значення слів: тендітний, щирий, щедрий, химерний.
Вчитель. Ось ми і підійшли до написання твору про весну. Зараз ми спробуємо скласти речення про цю цікаву пору року з тих слів, що записали.
Діти складають речення із записаних слів. Спочатку усно. Потім, використовуючи дібрані слова і речення, пишуть твори на аркушах папері, щоб можна було замінити слово чи речення іншими, більш прийнятними та влучними.
План твору.
1. Перші прикмети весни.
2. Розквітає земля.
3. Перлітні птахи поспішають додому.
Зразок твору.
Привітне тепле сонечко випливає на бездонне небо і щодня піднімається все вище і вище. Часом на синьому небі з’являються химерні білі хмаринки. Вони такі легкі, наче лебединий пух. А ніжне тепло огортає всю землю.
День став довгий і світлий, а ніч коротка і тепла. Від тепла потекли дзвінкі струмочки, які щедро напувають землю талою водою. А земля усміхається до сонечка чарівними, ніжними і тендітними першими квітами.
Де – не – де пробивається зелена травичка і тягне гостренькі списики до сонця. На деревах набубнявіли бруньки. А з далеких країв повертаються додому перелітні птахи.
Все в природі оживає, співає, квітує, а в повітрі стоїть п’янкий аромат весни. Здрастуй, весно!
Вчитель. А зараз ми будемо колективно складати вірш про весну, добираючи останнє слово другого рядочка в риму. Потрібне слово знаходиться дуже швидко. Будьте уважні.
Скажіть, яка іде весна?
Чарівна, ніжна, ОСЯЙНА.
І раді всі міста і села,
Бо йде до нас весна ВЕСЕЛА.
Летить на сушу і на море
Повітря чисте і ПРОЗОРЕ.
У полі теплий вітер віє,
А небо угорі СИНІЄ.
Хоч де –не –де ще сніг лежить,
Та вже дзвінкий струмок БІЖИТЬ.
Веселе сонечко розквітло,
Весна летить прозора й СВІТЛА.
Вона така, неначе казка,
Несе до нас тепло і ЛАСКУ.
Вона завжди така прекрасна,
Пригожа, дивна, СВОЄЧАСНА.
На трави розсипа росу,
Дарує щастя і КРАСУ.
Квіти землю одягає
І пісню радості СПІВАЄ.
А по шляху по весняному
Вертаються пташки ДОДОМУ.
Весні завжди радіють діти,
Летять метелики на КВІТИ.
Іде весна – і все радіє,
Вона сердечко наше ГРІЄ.
І пташечка весну стрічає,
Веселу пісеньку СПІВАЄ.
Які для весни є слова?
Вона красива і ЖИВА,
Тендітна й ніжна, як купава,
Весела, лагідна, ЛАСКАВА.
І скрізь весні лунає слава,
Вона квітуча і ЯСКРАВА.
Весна іде, немов царівна,
Зелена, сонячна, ЧАРІВНА.
І кожен день на ній обнова,
Вона завжди така ЧУДОВА!
Та й що казати, кожен знає,
Вона ще трепетна БУВАЄ.
Стає одразу білосніжна,
Як зацвітає вишня НІЖНА.
Як прилетить зозуля сива,
То особливо вже КРАСИВА.
Як не любити нам її,
Коли співають СОЛОВ’Ї!
Весна легка і животворна,
І незбагненна, й НЕПОВТОРНА.
Заполоняє щастям світ,
Весна не йде, а вже ЛЕТИТЬ!
Ви, діти, весну зустрічайте,
А ці слова ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ.
Підсумок уроку.
Учні читають свої твори.
Вчитель дає домашнє завдання переписати твори у зошити для творчих робіт.
ПЕРШІ КВІТИ.
(Методичні рекомендації)
Теплі промені сонечка розтопили сніги, і на проталинках з’явились перші чарівні квіти. Вони ще маленькі, але дуже бажані після зимових холодів, бо символізують зміну пори року.
Працювати над темою «Перші квіти» починаємо за таким планом.
1. Перед проведенням уроку, на якому учні будуть писати твір, бажано прочитати науково – популярну літературу Пров весняні квіти – як вони називаються, коли зацвітають, де ростуть, чим корисні для людини. Адже світ квітів чарівний і неповторний. Вони – як усмішка землі! А діти ще мало про них знають, тому слід дати завдання, щоб учні підібрали матеріал у бібліотеці про квіти, а вчитель теж має розказати про квіти на уроках природознавства, читання. Наприклад, можна прочитати матеріали «парничок під снігом», «Пора підсніжників» та інші.
2. Вчитель дає дітям для самостійного спостереження у природі. Які квіти першими з’явилися в нашій місцевості? Де вони виросли? Коли ви побачили їх вперше? Як треба ставитись до природи? Які квіти занесені до Червоної книги України? Після того, як учні прочитають про квіти, їм буде набагато цікавіше спостерігати за ними у природі. А все, що вони побачать, запишуть у зошити з природознавства.
3. На уроках рідної мови можна складати тексти – мініатюри про квіти, а також тексти – описи квітів за малюнками.
4. На уроках образотворчого мистецтва діти роблять замальовки весняних квітів, добирають відповідні кольори. Така робота розвиває спостережливість, уважність, збагачує новими знаннями. Школярі вчаться працювати з книжкою, здобувають самостійно нові знання, збагачують свій словник.
Тема. Написання твору «Перші квіти»
Мета: вчити писати твір про перші весняні квіти за спостереженнями, малюнками і планом.
Розвивати зв’язне мовлення, збагачувати словниковий запас, уміння висловлювати свої думки. Виховувати любов до навколишнього світу.
Матеріал до уроку. Малюнки перших квітів, папір, кольорові олівці, зошити для творчих робіт, музичні записи.
Хід уроку.
Звучить мажорна музика ( наприклад, «Вальс» К.Мяскова), яка символізує пробудження природи після довгої зими і народження перших квітів, приліт пташок. Лине спів жайворонка. Вчитель читає вірш.
Що найчарівніше буває,
Що може душу розбудити?
Скажіть мені, хто відгадає:
Ви правильно назвали – квіти.
Вони, як усмішка привітна,
Як дотик сонечка, як казка,
Червона, жовта чи блакитна.
І в кожній з них – тепло і ласка.
Любов і ніжність струменіє,
Чарівність, неповторне диво.
І кожна квітка серце гріє,
Щоб на землі жилось щасливо.
Земля мережана стежками,
По них до школи ходять діти.
Рясніє стежечка квітками,
Щоб люди їм могли радіти.
У квітах щире сонце квітне
І чистота душі дитинна,
І небо зоряне, привітне,
І матері любов первинна.
Неповторне диво – квіти! Вони цвітуть для щастя, для радості і для добра, приносять у світ красу, ніжність, мовою квітів можна висловити свої почуття. А їх цвітіння починається з ранньої весни.
Сніги біліють, та весніє,
З горбків біжать дзвінкі потоки.
Весняне сонечко пригріє –
Стрекочуть весело сороки.
Бо як тут не застрекотати,
Коли з’явилось диво біле!
Це квіти стали проглядати
Крізь талий сніг. Та так сміливо!
Де тому снігові влежати!
Прогрітий сонця променями,
Узявся він мерщій тікати
З горбочків талими струмками.
Підсніжники такі тендітні
Проглянули – все звеселіло.
Всміхнулись сонечку привітно,
І раптом всюди посвітліло.
І жайворонки засміялись,
Піднявшись в небо пісню світлу.
І луг, і ліс квітками вбрались.
Весна прийшла! Земля розквітла!
І на душі стало радісно, світанково. Весна горнеться до землі. Весна – це світанок року. Все оживає, земля всміхається до сонечка першими квітами, а над усім цим, високо в блакитному небі – спів жайворонка.
А ось і вони – перші квіти! Малі, тендітні, ніжні, але скільки у них сили і снаги до життя! Вони зуміли пробитися через злежані сніги до сонечка і принесли нам радість. Ось біленькі підсніжники то тут, то там вистромили ніжні голівки на прогрітих сонцем місцях. Ще навкруги сніг біліє, а вони цвітуть, хіба не диво?
Ось жовтенькі, ніби сонечка, квіточки підбілу, або мати – й – мачухи. Вони навіть під снігом уже цвітуть, ніби в тепличках. Розгорнеш ранньою весною сніг на пагорбі, а там квіточка. Цвітуть вони повсюди: на берегах річок, на схилах, на невеличких горбочках уздовж доріг і канав. А ще мине зовсім небагато часу – і в лісі зацвітуть блакитні проліски, наче саме небо розлилось по землі. Всі квіти сповіщають по те, що зимі вже нема вороття.
І от сьогодні ми напишемо твір про весняні квіти. Давайте намалюємо їх на аркушах паперу, а навколо них напишемо прикметники, які використаємо у творі.
ПЕРШІ НІЖНІ СМІЛИВІ БІЛІ
ТЕНДІТНІ КРАСИВІ МАЛЕНЬКІ
СОНЯЧНИЙ РАДІСНИЙ ТЕПЛИЙ
ЯСКРАВИЙ ЖОВТЕНЬКИЙ НІЖНИЙ
БЛАКИТНІ НЕБЕСНІ СИНІ
ВЕСЕЛІ ЧАРІВНІ РАДІСНІ
Бесіда.
Вчитель. А тепер доберемо такі дієслова, які розкажуть про те, як квіти приходять на землю.
Діти. Пробиваються, вистромлюються, усміхаються, зацвітають, милують, чарують, дивують.
Вчитель. Які квіти першими зустрічають весну?
Діти. Першими весну зустрічають підсніжники. Вони вистромлюють з-під снігу ніжні голівки. Дивляться у світ і усміхаються до сонечка. А воно цілує їх білі личка.
Вчитель. Як було квітам, коли прийшла ніч?
Діти. Сховалось сонечко, і прийшла холодна ніч. Квітам було дуже холодно. Вони міцно стулили пелюсточки і тремтіли від холоду.
Вчитель. А що сталося вранці?
Діти. Прокинулось сонце і зігріло все навколо, і квіти розгорнулись до нього, ніжно усміхались.
Вчитель. А які ще квіти зацвіли?
Діти. На берегах річок, всюди на прогрітих місцях зацвіли квіти підбілу. Вони, немов гарячі сонечка, зажовтіли, де тільки можна!
Вчитель. Чому вони так дружно зацвіли?
Діти. Вони росли у затишку під снігом, а коли стало тепло, сніг розтанув, то відкрив і квіти мати – й – мачухи.
Вчитель. Сніг з горбочків майже зовсім зійшов. Які ще квіти з’явились у лісі?
Діти. Тепер у лісі дружного заголубіли проліски. Вони ростуть густо, ніби зігріваючи один одного.
Вчитель. Для чого цвітуть так рано квіти?
Діти. Перші квіти – вісники весни вони несуть радісну звістку про прихід весни.
Вчитель. Для чого дарує земля квіти?
Діти. Земля їх дарує для щастя і радості, щоб наші серця були такими ж чистими і ніжними, як квіти.
Вчитель. Як треба ставитись до квітів?
Діти. Квіти треба берегти, любити. Щоб душа була чистою і світлою. Квіти – це душа землі.
Вчитель вивішує готовий план, за яким діти після такої бесіди можуть написати твір.
План твору.
1. Підсніжники – вісники весни.
2. Гарячі сонечка підбілу.
3. Блакитні проліски.
4. Квіти – душа землі.
За планом діти пишуть твір, користуючись записами, які вони зробили під час бесіди, реченнями, які їм сподобались найбільше, а також пропонують свої, висловлюючи власні думки і почуття.
Зразок твору.
Весняне сонечко світило тепло і радісно. Земля зігрілась під його променями і щиро усміхнулась першими квітами. На прогрітих місцях сміливо вистромили білі личка тендітні підсніжники. Вони були дуже сміливі, бо дарували красу і радість. І хоч в ночі було холодно, та на ранок квітів стало ще більше.
Весна несла тепло, і на схилах річок та канав засвітились жовті сонечка підбілу. Вони славили весну і викликали у всіх щасливу усмішку.
Сонце ще вище піднімалось у небесній блакиті. Сніг майже зійшов, і заголубіли ніжні проліски у всьому лісі. Вони повідомляли, що зимі вже нема вороття.
Квіти – це душа землі. Вона дарує їх нам, щоб наші душі були такими ж чистими і тендітними, як пелюстки весняних квітів.
Наприкінці уроку діти слухають вірш і добирають у риму потрібні слова до кожного другого рядочка. Це збагачує словниковий запас і виховує відчуття рими та ритму.
Весна величний гімн співає,
І перша квітка ЗАЦВІТАЄ.
Зимовий сніг вона пробила –
Така тендітна, ніжна, БІЛА,
Щоб радість всім подарувати
І весну красну привітати.
Підсніжником цю квітку звуть,
Її давно вже в лісі ЖДУТЬ.
Підсніжник – квітка невеличка,
Та як підніме біле ЛИЧКО,
Людина зразу усміхнеться,
Бо їй милішим світ ЗДАЄТЬСЯ.
А вздовж доріг цвіте підбіл –
Окраса українських СІЛ.
Це мати – й – мачуха цвіте,
Ви здогадалися ПРО ЦЕ.
Бо жовті сонечка малі
Розсипались по всій ЗЕМЛІ.
Вони прийшли на допомогу –
Пташкам показують ДОРОГУ
І людям серце звеселяють,
Коли повсюди ЗАЦВІТАЮТЬ.
А ось і проліски розквітли,
Дарують нам небесне СВІТЛО.
Хоч говорить вони не вміють,
Та так чарівно скрізь СИНІЮТЬ,
Їх на галявинах багато...
Весна іде – це справжнє СВЯТО!
Вони, як неба синь, привітні:
Веселі, ніжні і ТЕНДІТНІ.
У кожній квіточці тепло,
Щоб серце радістю ЦВІЛО.
І чиста ніжність в пелюстках, -
Яка ж є сила у КВІТКАХ!
І білі, жовті чи блакитні,
Вони чудові і ПРИВІТНІ.
Земля народжує їх знов,
Бо в них і радість, і ЛЮБОВ.
І кожна квітка розцвітає,
Відкрити душу ЗАКЛИКАЄ,
Наповнити її добром
І серця щирого ТЕПЛОМ.
Ці квіти, ніжні та малі. –
Любов землі, душа ЗЕМЛІ.
Підсумок уроку.
Учні читають свої твори, потім переписують їх у зошити для творчих робіт.
ЛІТНІЙ РАНОК
(Методичні рекомендації)
У Василя Сухомлинського є цікаве оповідання «Скільки ж ранків я проспав». Діти, читаючи його, завжди замислюються над цими словами і хочуть побачити ці надзвичайно чарівні літні ранки, відчути прохолоду повітря, свіжу росяну траву, почути спів птахів, побачити схід сонця. Це дуже важливо для дитини, бо залишає в її душ глибокий слід. І скільки б потім часу не пройшло, а вперше побачена, пережита краса вражає і залишається в памяті на все життя. І якщо вчитель не має можливості повести учнів на природу, щоб вони зустріли схід сонечка, то батьки можуть це зробити, тому важливо залучити до цього батьків.
Кожній дитині з часом відкривається краса рідного краю, місцевості, де вона живе. Поле і ліс, степ і ріка, дерева і озеро – це і є батьківська земля. Дуже важливо прищепити любов до рідного куточка. Важливо також, щоб школярі вміли змалювати цю красу, розказати про неї, висловлюючи своє ставлення до навколишнього світу.
Готуючись до уроку, вчитель повинен дати учням завдання для спостережень:
- О котрій годині сьогодні почало світати?
- Хто сповістив про світанок? Які птахи?
- Звідки ви дізналися, що сходить сонце?
- Яким було повітря?
- Якою була роса?
- Що найбільше сподобалося?
Після спостережень на природі діти записують у зошитах все побачене.
Тема «Літній ранок» розкривається в кілька етапів.
1. На уроках рідної мови учні складають речення про літній ранок. Добирають слова – антоніми. Наприклад: біле – чорне; тихо – гамірно; холодно –тепло. Слова – синоніми: радісно, весело, привітно; засвітило, засяяло, заіскрилось, заблищало та ін..
2. Напередодні уроку вчитель пропонує скласти текст з речень, поданих у довільному порядку, щоб вийшла зв’язна розповідь. (Його спів підхопили інші пташки. Роса світилась і вигравала всіма барвами. Десь далеко тьохнув раз і другий соловейко. Тоненькі промінчики сонця пробивались між густим листям і освітлювали все навколо. І раптом всі птахи заспівали дзвінким хором. На сході почало світати. Заблищало, засвітилось чарівними блискітками мереживне павутиння між гілочками калини).
3. На уроках образотворчого мистецтва діти відтворюють у малюнках побачені пейзажі. Всі вони будуть різні, бо кожен учень бачив щось своє, неповторне.
На уроках вчитель проводить бесіду за картиною, яку спеціально добирає. Це може бути картина І.Шишкіна «Лісові далі», де зображений ранок. А може бути й інша, більш характерна для даної місцевості, або фотоетюди, ілюстрації.
Таким чином, до уроку зв’язного мовлення діти йдуть підготовлені з певним словниковим запасом, із своїм баченням картини світання.
Тема: Написання твору «Літній ранок».
Мета: вчити у письмовій формі змалювати красу літнього ранку, передати свої почуття.
Розвивати мову і спостережливість, збагачувати словниковий запас. Виховувати бажання описати побачене, любов до краси навколишнього світу.
Матеріал до уроку. Зошити для творчих робіт, кольорові олівці, аркуші паперу, малюнки учнів, репродукції картин художників, музичні записи.
Хід уроку.
Звучить лірична музика, яка передає народження нового дня. Це повинен бути класичний твір (П.Чайковський, Й.-С. Бах, В.А.Моцарт та ін..).
Вчитель. Заплющіть очі, прослухайте вірі і музику. Які почуття викликають вони у вас?
Так хочеться вам показати, діти,
Чарівний світ у крапельці роси
І ваше ніжне серденько відкрити
Для радості і сприйняття краси.
Земля і Всесвіт – це велике диво,
Вя кому пощастило жити нам.
Живіть у світі радісно, щасливо,
Беріть наснагу вашим почуттям
З цвітіння трав, з чарівного світанку,
Коли дзвенять пташині голоси,
Із чистих рос, що землю миють зранку...
У цьому світі стільки є краси!
Вчитель звертає увагу учнів на дитячі малюнки, розвішані на видному місці. Йде бесіда про те, що саме найбільше дітям запам’яталося вранці, коли вони зустрічали схід сонця, що їх вразило.
Вчитель. Це народжувавсь ранок, умитий росою
І усміхнений, наче дитя.
Зачарований дивом – земною красою,
Він пробуджував все до життя.
Сьогодні, діти, ви напишете твір про літній ранок. А для того, щоб було легше писати, ми доберемо слова, які можуть бути використані у творі.
НЕБО ПОВІТРЯ РОСА ПОЛЕ ТРАВА
ТЕПЛО ЛЮДИ ПТАШКИ
Отже, ви склали кольоровий план твору, це вам допоможе відновити в пам’яті ті картини, які ви бачили і які вам хочеться описати.
Добір прикметників.
НЕБО (яке?) – чисте, блакитне, погоже, погідне...
ПОВІТРЯ ( яке?) – свіже, прохолодне, чисте...
СОНЦЕ ( яке?) – променисте, веселе, чарівне, радісне...
РОСА (яка?) – краплиста, чиста, діамантова, чудова...
ПОЛЕ (яке?) – різнобарвне, росисте, квітуче, блискуче...
ТРАВА (яка?) – шовкова, м’яка, зелена...
ПТАШКИ (які?) – співучі, дзвінкі, веселі...
ТЕПЛО ( яке?) – лагідне, м’яке...
ЛЮДИ ( які?) – усміхнені, добрі...
Добір дієслів.
СОНЦЕ ( що робило?) – прокидалося, викочувалося, вставало, піднімалося...
НЕБО ( що робило?) – блідло, усміхалося, кликало...
РОСА ( що робила?) – виблискувала, світилась, іскрилась...
ПОЛЕ ( що робило?) – світилось, видзвонювало, вабило...
ТРАВА ( що робила?) – виблискувала, випромінювала...
ПТАШКИ (що робили?) – виспівували, щебетали, прокидались, будили...
ТЕПЛО ( що робило?) – огортало, розливалось...
ЛЮДИ ( що робили?) – йшли, поспішали...
Вчитель вивішує написані на плакаті прислів’я:
1. Хто рано встає, тому Бог дає.
2. Рання пташка росу п’є, а пізня – слізки ллє.
3. Хто пізно ходить, сам собі шкодить.
Вчитель. А зараз, використовуючи дібрані слова та прислів’я, будемо складати усно речення.
Речення, які найбільше сподобались дітям, вони пишуть на аркушах паперу, щоб потім можна було виправити, вставити інше слово. З цих речень складається текст, який треба відшліфувати, вдосконалити. Діти самостійно працюють над твором.
План твору.
1. Схід сонця.
2. Прокидаються птахи.
3. Природа у чеканні літнього дня.
Зразок твору.
Веселе променисте сонечко вмилось холодною росою і попливло над землею. Воно проганяло річний морок і усміхалось до землі ніжно – ніжно. Небо скинуло чорну шаль з золотими зірками і почало світлішати.
Це помітили пташки і зраділи. Вони весело защебетали.
Рясна роса блищала на зеленій траві і переливалась у променях сонця всіма барвами веселки. Повітря було свіже, чисте, напоєне п’янким ароматом квітів.
А від щедрого сонечка розливалось лагідне тепло. Воно пригортало кожну травинку і квіточку, кожну пташечку і мурашку.
Сонце зустрічали люди. Вони поспішали до праці, бо недарма ж кажуть: «Рання пташка росу п’є, а пізня – слізки ллє».
Вчитель читає вірш, у якому кожен другий рядок треба доповнити словами в риму відповідно до змісту.
Ранок може бути чистий,
Росяний і ПРОМЕНИСТИЙ,
Гарний і на казку схожий:
Світлий, росяний, ПОГОЖИЙ,
Сонячний і пелюстковий,
Теплий, ніжний і ЧУДОВИЙ,
Запашний, а ще духмяний
І від сонечка РУМ’ЯНИЙ.
Але й може дощик лити –
Не зважайте на це, ДІТИ.
Помінявся фон природний –
Ранок буде ПРОХОЛОДНИЙ.
Та й тоді на казку схожий
Хоч вологий і НЕГОЖИЙ,
Ранок мокрий, вередливий,
Сірий – сірий і СОНЛИВИЙ,
Все ж свої принади має,
Хоч і дощик НАКРАПАЄ,
Він завжди дає надію,
Якщо навіть вітер ВІЄ,
Бо народжується днина,
У майбутнє йде ЛЮДИНА.
Сонце темінь проганяє,
Світло жити ЗАКЛИКАЄ.
Тому ранок –це чудово!
І на серці СВІТАНКОВО!
Підсумок уроку.
Учні зачитують свої твори. Вчитель підводить підсумок і задає завдання додому – переписати твір у зошити для творчих робіт.
СТРУМОЧОК
(Методичні рекомендації)
Цей твір пишеться в кінці травня або на початку вересня після екскурсії, на яку дітей водив учитель, де можна помріяти, побачити красу і велич природи, де школярі почують спів пташок і дзюрчання струмочка, побачать сонячні зайчики у його грайливих водах. На екскурсію бажано піти декілька разів, щоб учням було про що згадати, щоб вони відчули себе часткою тієї краси, що оточує їх.
Все побачене діти запишуть у зошит.
Працюємо за таким планом.
1. На уроці рідної мови учні доберуть синонімічний ряд до слова СТРУМОЧОК. Наприклад: біг, витікав, співав, дзюрчав, витанцьовував, переливався, виспівував... А до слова ВОДА доберуть спільнокореневі слова: водичка, водиченька, водиця і т.д.
2. на уроці художньої праці школярі намалюють веселий і жвавий струмочок, біля якого так гарно було мріяти. І розкажуть коротко про те, що намалювали.
3. Цікавий вид роботи можна запропонувати на уроці природознавства, де діти продовжать усну розповідь. Наприклад:
«З-під старої верби витікав тоненький струмочок. Він біг долиною і набирав силу, бо до нього приєднався інший, що біг з гори. І несли вони свої чисті води у велику ріку, і напували живильною вологою землю...»
4. До уроку читання діти можуть приготувати розповідь про значення води для людини. Матеріал на цю тему підшукають у бібліотеці самостійно. Це збагатить їхні знання, і вони подивляться на воду зовсім іншими очима. Бо ж до цього часу вода для кожного була таким звичайним явищем, на яке можна було не звертати уваги.
Після такої підготовки можна приступати до написання твору.
Тема. Написання твору «Струмочок».
Мета. Вчити писати твір за власним спостереженнями та колективно складеним планом. Розвивати спостережливість, допитливість, вміння висловлювати свої думки та почуття. Виховувати любов до природи, бережне ставлення до її багатств.
Матеріал до уроку. Малюнки дітей, зошити для творчих робіт, кольорові олівці, папір, музичні записи.
Хід уроку.
Звучить мажорна музика Й.Штрауса чи іншого композитора, на фоні музики вчитель читає вірш.
Біжить струмок, пустун маленький,
Тече з малого джерельця,
І голосок його тоненький
Дзвенить, дзюркоче без кінця.
По берегах травичка, квіти,
Калини кущ, верба гнучка.
Сюди приходять часто діти,
Щоб привітати їжачка,
Який живе неподалеку,
Почути тихий спів води.
Струмок біжить сюди здалеку,
Але ж куди біжить, куди?
І ми за ним слідом помчали,
А він з гори униз біжить.
Куди веде струмок, не знали,
А він сміється і дзюрчить.
Стомились ми, та безупинну
Всі біжимо за ним, поки
Він не привів нас у долинку,
До невеличкої ріки.
І засміявся, влився в річку,
Пробігши пагорби та ліс.
Він привітав ріку – сестричку,
Прозорі хвилі в дар приніс.
Вчитель показує дитячі малюнки із зображенням струмочка, до якого ходили на екскурсію. Йде бесіда за малюнками, учні пригадують, що вони бачили, про що дізнались.
Бесіда.
Вчитель. Чим сподобався вам той куточок природи, куди ми ходили на екскурсію?
Діти. Там було дуже гарно. В такому місці приємно помріяти і побути наодинці. Там тече чудовий дзвінкий струмочок!
Вчитель. Звідки бере початок струмок?
Діти. Струмки можуть починатися з болота, але наш струмок бере початок із джерела.
Вчитель. Чим сподобався вам струмок?
Діти. Вода у струмочок прозора і чиста. Він так гарно дзвенів, неначе співав. Вода в ньому біжить дуже швидко, а на дні камінці лежать.
Вчитель. А що означає для землі вода?
Діти. Вода – це життя. Без води життя неможливе, вона потрібна всім: рослинам, тваринам і людям.
Вчитель. Отже, напишемо сьогодні з вами цікавий твір про струмочок, який несе в собі прозорі і чисті води, а значить, і життя. А для того, щоб послідовно висловлювати свої думки, необхідно написати план, який нам допоможе в цьому. Про що треба сказати з самого початку?
Діти. Про чарівний куточок землі, в якому ми побували, про місце, де протікає струмок.
Вчитель. План, діти, повинен бути стислий, він має визначати головну думку твору. Про що далі будемо писати?
Діти. Про струмочок. Дзвінкий струмочок.
Вчитель. А що несе струмочок?
Діти. Струмочок несе воду. Вода – джерело життя.
Вчитель. От тепер ми гарно сформулюємо речення, щоб вони були короткими і містили в собі головну думку. Складемо план, за яким почнемо писати твір.
План твору.
1. Чарівний куточок землі.
2. Струмочок.
3. Вода – це життя.
Діти складають усно речення на кожен пункт плану, кращі занотовують, добирають потрібні слова, вирази і пишуть твори, спочатку на аркушах паперу, щоб можна було перекреслити, замінити слово, речення.
Зразок твору.
У нас дуже красива природа. Є місця просто чарівні і казкові. В таке місце ми ходили на екскурсію. Там між вербами і кущами калини протікає веселий і жвавий струмочок.
Струмочок зовсім маленький, його можна перестрибнути, але скільки радості він несе! Вода в ньому чиста, прозора і переливається, дзюркотить, співає. А на воді виграють веселі сонячні зайчики.
Я дивлюсь і думаю: що таке вода? Вона без кольору і смаку, а без неї нікому не обійтись. Ось пташечка прилетіла водички попити, а ось песик п’є. Вода –це життя. Тому треба дуже берегти всі джерела і струмки від забруднення.
Вчитель. А тепер послухайте вірш і доберіть риму. Будьте дуже уважні.
Струмочок по землі біжить,
Співає, весело ДЗЮРЧИТЬ,
Видзвонює, дзвенить, лунає,
Бо дуже гарний голос МАЄ.
Вода у нім така чистенька,
То з бурунцями, то гладенька.
Вона холодна і в жнива,
Прозора, свіжа і ЖИВА.
Струмок біжить до нас здалека,
І п’є водичку в нім ЛЕЛЕКА.
На берегах росте травичка,
Калина і густа ВЕРБИЧКА.
І звірі йдуть води попити,
Тут людям можна ВІДПОЧИТИ.
Струмок дає всі прохолоду,
Запрошує: «Скуштуйте ВОДУ!»
Під сонечком струмок сміється
І навіть срібним він ЗДАЄТЬСЯ.
Ще й зайчик сонячний стрибає
І людям серце ЗВЕСЕЛЯЄ.
Струмок біжить, не спочиває,
Веселу пісеньку СПІВАЄ.
Впадає десь далеко в річку,
Спокійну, тиху, НЕВЕЛИЧКУ.
Приносить їй свої дари
І ніжно каже: «Ось, БЕРИ»
Вливає в неї чисту воду
Щодень, у будь –яку ПОГОДУ.
Не має часу спочивати,
Бо треба ріки НАПОВНЯТИ.
Струмок видзвонює, спішить,
Із джерельця біжить, БІЖИТЬ.
В струмках малих багато сили.
Вони всю землю НАПОЇЛИ.
Зійдуться разом – стануть ріки!
Вони не висохнуть ПОВІКИ!
Течуть струмки у майбуття
А в них вода – саме ЖИТТЯ!
Бо без води не можна жити
І нею треба ЖОРОЖИТИ.
Розчистіть кожне джерело,
Щоб засміялось, ОЖИЛО,
І щоб струмочок задзюрчав,
Із джерела початок ВЗЯВ
Джерельну воду щоб поніс
Через луги, горби і ЛІС
Тож хай біжить, у добрий час,
Хай напува здоров’ям НАС!
Підсумок уроку.
Учні читають вголос свої твори.
Вчитель. Яке значення має вода для всього живого на землі? Чому в Україні садять калину і вербу біля джерел, криниць, річок?
Відповіді різні.
Вдома перепишіть твори у зошити для творчих робіт.
ПОЧАТОК ОСЕНІ.
До уроку, на якому діти будуть писати твір «Початок осені», потрібно підготуватись заздалегідь. У природі ця пора приходить непомітно, треба бути дуже спостережливим, щоб помітити певні зміни. Підготовчий період передбачає такі етапи роботи:
1. Спостереження за змінами у природі.
2. На уроках рідної мови учні складають речення про прихід осінньої пори. Добирають синоніми, антоніми. Можна запропонувати вправу за поданою серединою, а початок і закінчення школярі допишуть самі. Наприклад: «...Стоять погожі вересневі дні. Люди починають збирати врожай з полів і городів. А небо синіє, сонце ще так припікає, та це вже осінь, бо...»
3. Діти добирають прикмети ранньої осені з народних джерел і записують їх у зошити для творчих робіт. Це допомагає розвивати вміння працювати з додатковою літературою.
4. На уроках читання учні усно складають тексти – описи про ранню осінь, добирають малюнки.
5. На уроках художньої праці учні самі роблять замальовки, знаходячи найхарактерніші кольори та ознаки цієї пори року.
6. Перед самим уроком можна попрацювати з учнями у формі діалогу, щоб закріпити набуті знання.
Тема. Написання твору «Початок осені».
Мета. Вчити писати твір про початок осені, добираючи прикмети, характерні для даної пори року. Розвивати спостережливість, увагу, допитливість, збагачувати мову, словниковий запас. Виховувати любов до природи, бажання більше знати і вміти описати явища природи.
Матеріал до уроку. Таблиця з прикметами осені, малюнки, зошити для творчих робіт, папір, кольорові олівці, музичні записи.
Хід уроку.
Вчитель. Які перші ознаки осені описані у вірші, який ви зараз почуєте?
На фоні тихої музики П.Чайковського ( на вибір учителя) звучить вірш.
Ще вчора літо променями грало,
І ось та дивна невловима мить...
У небі раптом ластівок не стало,
Їх голос у повітрі не звучить.
А небо синє – синє, волошкове,
І сонце припікає, але все ж...
Кудись тікає літечко шовкове,
І вже назад його не повернеш.
Лелеки у політ готують крила,
Вгорі кружляють майже цілий день.
От і лелеча зграя полетіла,
А поле й ліс лишились без пісень.
Надвечір від води тумани сиві,
Під ранок – срібна паморозь лежить.
Жоржини ще палахкотять красиві,
Та це вже осінь по землі біжить.
Так – так, біжить, бо дуже поспішає
Плоди солодким соком всі налить,
Бо поки сонечко тепло ще посилає,
Роботу осінь хоче завершить.
На землю прийшла осінь, і всі це одразу відчули, але як? Чому? Що змінилось у природі з її приходом?
Учні називають осінні прикметники, які встигли помітити і записати.
- Дні стали коротшими, а ночі – довшими.
- Ранки і вечори стали прохолоднішими.
- Часом на траві з’являється паморозь.
- Починають відлітати птахи.
- Сонце вже не так високо стоїть на небі і не так припікає.
- Вода в річці потемніла, ніби густішою стала.
- Достигає урожай овочів і фруктів.
- Лісові і польові мешканці заговляють на зиму їжу.
- В лісі з’явилось багато грибів.
- На ліщині достигли горіхи.
Робота над прикметами.
Вчитель вивішує плакат, на якому написані народні прикмети про осінь.
- Як вересніє, так дощик сіє.
- Восени день блисне, а три – кисне.
- Опеньки з’явились – літо скінчилось.
- Влітку ластівки дзвеніли, а осінь угледіли та й відлетіли.
- Літо кінчається, бо в низинах тумани збираються.
- В першій половині серпня погода стала, то буде зима довготривала.
- Закружляли над полем лелеки, скоро тікатимуть від осінньої небезпеки.
Вчитель звертає увагу учнів на малюнки, які вони підібрали або намалювали самі, і п проводить коротку бесіду.
Бесіда за малюнками.
Вчитель. Яку пору року зображено на малюнках?
Діти. Кінець літа, початок осені.
Вчитель. З чого видно, що вже приходить осінь?
Діти. Нема в повітрі пташок, в низинах повзуть густі тумани.
Вчитель. Які кольори переважають?
Діти. Темно – зелені, ще радісні, багато квітів.
Вчитель. Який настрій викликають ці малюнки?
Діти. Задоволення, радість, спокій...
План твору.
1. Прихід осені.
2. Прикмети осені.
3.Птахи відлітають у вирій.
4. Осінній сад.
Зразок твору.
Осінь приходить непомітно. Та є багато ознак, за якими її пізнають. День став коротший, і сонечко нижче ходить. А ранок встає і довго вмивається в холодній росі або у сивій паморозі. Вдень часом сонечко припікає і весело сміється, синіє чарівне небо, зеленіє ліс, цвітуть чудові жоржини. Але ці квіти – теж ознака осені.
Та й птахи почали відлітати. Ось і ластівок вже нема, а ще вчора сиділи на проводах і дзвеніли в повітрі. Білі лелеки вже прощаються. А прощатись завжди сумно.
Підкрадається прохолодний вечір, такий духмяний, наче на меду настояний. Від води повзуть білі тумани, а в саду між темним листям біліють яблука.
Дзвінко цвірчать коники. Прийшла осінь.
Вчитель читає вірш про осінь, а діти добирають слова в риму.
Осінь приходить у край непомітно,
Тиха у неї ХОДА
Небо високе сміється блакитно,
В річці синіє ВОДА
Все, як і вчора, та чогось бракує –
Ластівки вже не ДЗВЕНЯТЬ
Сонце по нижчій орбіті мандрує,
У вирій лелеки ЛЕТЯТЬ
Я нагадую прикмети охоче:
Зменшились дні і подовшали НОЧІ.
Запам’ятайте прикмети народні:
Дні ще гарячі, а ночі ХОЛОДНІ.
Всі б ми, звичайно, тепла ще хотіли,
Листя пожовкле з дерев ВІДЛЕТІЛО.
Скоро від холоду згинуть комашки,
Нічого їстоньки буде для ПТАШКИ.
Ну а на вечір ставок туманіє,
В кожній водоймі водичка ТЕМНІЄ.
Стала холодною зараз водиця,
Деколи паморозь вранці СРІБЛИТЬСЯ.
Роси холодні срібляться ранково,
Килимом вкрилась земля барвінково.
Ліс занімів, ніби чогось чекає,
Тихо – пре тихо гриби ВИРОСТАЮТЬ.
Стрінеш грибок – не сховати усмішки,
А на ліщині достигли ГОРІХИ.
В пору таку в лісі просто чарівно,
Трішечки сумно і трішечки ДИВНО.
Скоро все зміниться, та не здається
Сонечко: ще припіка і СМІЄТЬСЯ.
Онде в садах пахнуть груші медові,
Сливи і яблука – просто ЧУДОВІ!
А на городах буряк достигає,
Морква, капусточка сік НАБИРАЄ.
Осінь завершує гарну роботу,
Їй все скінчити скоріше ОХОТА.
Дні ще тепленькі, і гарні, й погожі,
В полудень навіть на літечко СХОЖІ.
Час цей напружений і для людини,
Все розраховано аж до ХВИЛИНИ.
Треба зібрати, звезти, заховати,
Часу не можна даремно ВТРАЧАТИ.
Треба все вчасно тепер поробити,
Щоб урожай в холоди НЕ ЗГУБИТИ.
Осінь до нас непомітно приходить,
Підсумок нашій роботі ПІДВОДИТЬ.
Підсумок уроку.
Учні зачитують свої твори.
Вчитель дає завдання додому переписати твір у зошити для творчих робіт.
ЗОЛОТА КРАСУНЯ ОСІНЬ.
(Методичні рекомендації)
Це найяскравіша пора року, вона викликає захоплення, радість і сум одночасно. Учням про це найлегше писати бо осінь прекрасна! Скільки радості приносить її краса! Скільки дарунків і різних щедрот! Не раз і не два веде дітей учитель у ліс , на річку, до парку, у чарівну казку. Але чи насправді так легко передати словами все, що бачать школярі? Ось у цьому і є складність, бо часто бракує слів, якими б можна було висловити свої почуття. Тому написанню твору передує така робота:
1. На уроках рідної мови діти добирають синонімічний ряд слів, складають речення і твори – мініатюри.
2. На уроках читання учні працюють один з одним, пробують самі вести діалог.
3. На уроках образотворчого мистецтва малюють золоту осінь.
4. Проводить вчитель і роботу за картиною. Це можуть бути твори І.Левітана, М.Бураченка, Й.Бокшая та ін.. на вибір вчителя. Діти добирають ілюстрації і малюнки з осінніми пейзажами, які їм найбільше сподобались, виготовляють альбоми. А після такої підготовки вчитель проводить урок розвитку зв’язного мовлення, на якому діти пишуть твір «Золота красуня осінь».
Тема. Написання твору «Золота красуня осінь».
Мета. Допомогти писати твір про золоту осінь, словами передати красу чарівної природи, розмаїття кольорової гами. Розвивати спостережливість, вміння висловлювати свої почуття, виховувати любов до природи.
Матеріали до уроку. Малюнки, папір, кольорові олівці, репродукції творів художників, зошити для творчих робіт, музичні записи.
Хід уроку.
Звучить мінорна музика Р.Шумана, П.Чайковського ( на вибір учителя).
Вчитель. Послухайте уважно вірш і скажіть, якими прикметниками змальована осінь.
Поглянь навколо – чарівниця осінь
В коралах і у золоті стоїть!
Пожовкле листя і бездонна просинь,
І срібне павутиння ледь тремтить...
Іскриться сонце але вже не жарко,
Вітрець в русявих кленах шурхотить.
У жовтім листі всі алеї парку,
А золото з дерев летить собі й летить.
Дихне вітрець, і листячко зірветься,
Щоб політати в синяві небес.
А я дивлюся – і мені здається,
Що я іду у казку, в світ чудес.
Погляньте довкола. Стоїть чарівниця осінь. Вгорі бездонне синє небо. Тепле лагідне сонечко дивиться у вікно привітно і весело. А все навколо розмальоване теплими барвами. Повітря напоєне пахощами, які бувають тільки восени. Давайте підемо з вами у світлу казку осіннього золотого лісу. Погляньте на малюнки, які ви принесли на урок. Скільки в них тепла, любові і осінніх чар! Дерева яскраві, золоті, оранжеві, жовті, зелені. Якого кольору тільки тут нема! А які вам звуки вчуваються, коли ви дивитесь на ці картини?
Діти. Шурхіт листя, свист вітру, цвірчання коників...
Вчитель. Послухайте звуки осіннього лісу і пригадайте, як ми ходили з вами на екскурсію.
Вчитель включає запис шуму осіннього лісу і читає вірш.
Як же гарно, чудово, привітно,
Ніби в казці, в осіннім гаю.
Клен з берізкою золотом квітне,
Я на килимі жовтім стою.
А вітрець поміж гіллям гуляє,
По осінньому лісі іде –
Листям жовтим в повітрі кружляє
І тихенько додолу кладе.
Лист злітає у синяву неба
І співа в кучерявій сосні
То пригорнеться ніжно до тебе,
На ліричній заграє струні.
Осінь гріється в теплім промінні,
Усміхається сонцем згори
І малює картини чарівні
Та міняє щодня кольори.
Ніби дівчина золотокоса,
Кожен день нову стрічку впліта,
По шовковій травиці йде боса
Й землю всю до грудей пригорта.
А зараз мис кладемо план твору, щоб послідовно викласти свої думки, бо багато про що хочеться розповісти. Згадаймо, з чого почалося знайомство із золотою осінню.
Діти. З екскурсії до парку ( лісу).
Вчитель. А що було далі?
Діти. Нам відкрив свою казку парк ( ліс).
Вчитель. Кого ми там зустріли?
Діти. Ми побачили білочку.
Вчитель. З яким почуттям ви йшли додому?
Діти. З почуттям задоволенням і захопленням. Ми були вражені красою осіннього лісу.
Вчитель. А тепер складемо план.
План твору.
1. Ми рушаємо в гості до осені.
2. Чарівний парк ( ліс) відчиняє двері в казку.
3. Зустріч з білочкою – господинею.
4. Душа переповнена почуттями.
Зразок твору.
Ми прийшли в гості до чарівної золотої осені. День видався погожий, сонячний, теплий. А вдалині грає дивовижними барвами осінній ліс. Кольори вражають своїм розмаїттям. У високому синьому небі пливуть білі хмарки.
Осінній ліс радо зустрічає нас, привітно шурхотить різнобарвними листочками. Ми качаємось по сухому листі і радіємо, сміємось, обсипаємось ним. І раптом настає тиша. Краса зачаровує, і хочеться помовчати.
А ось з-під ніг вискочила руденька білочка і побігла на високу сосну. А ми й не помітили, що вона була поруч! Такого ж кольору, як і осінь! Що вона робила тут? Може, горішки заготовляла? Вона справжня господиня, готується до зими.
Гарно в лісі, але час додому. Ми збираємо найяскравіші листочки і робимо з них букети, щоб принести у свої оселі. Осінь збудила в кожного з нас дивні, бентежні почуття. Ми йдемо щасливі, але мовчазні, на душі трохи сумно, хоч і чарівно.
Діти добирають слова в риму у вірші про осінь.
Чаклунка осінь – ніби та царівна,
Красива, сонячна, ЧАРІВНА.
Весела, радісна, багата
В садочку яблуня КРИСЛАТА
Плоди достиглі всім дарує,
А осінь далі все ФАРБУЄ,
Убрався клен у жовті шати
Горіхи треба вже ЗБИРАТИ.
Каштани падають «тук – тук»,
І я беру каштан до РУК.
Давай підем до лісу з нами,
Там пахне мохом і ГРИБАМИ,
І чимсь таким, що я не знаю.
Так тільки осінню БУВАЄ.
Вітрець легенький повіває,
І листя з дерева ЗЛІТАЄ.
І тихо падають листочки
На стежку, на траву й ГРИБОЧКИ,
Вкривають землю жовтим цвітом,
Не так, як це буває ЛІТОМ.
Осіннє листячко летить
І під ногами ШУРХОТИТЬ.
А колір листя розмаїтий,
Теплом і сонечком ЗІГРІТИЙ.
Бо осінь просто пречудова,
Щодня на осені ОБНОВА!
Поглянь, яка вона красива!
В повітрі павутинка СИВА...
І трохи сумно раптом стало,
Пташок лишилось зовсім МАЛО.
Тому й причин нема радіти,
Останні відцвітають КВІТИ.
Підсумок уроку.
Учні читають вголос свої твори. Вчитель дає домашнє завдання переписати твори у зошити для творчих робіт.
ПІЗНЯ ОСІНЬ ПЛАЧЕ ДОЩАМИ.
(Методичні рекомендації)
Картини пізньої осені описати найважче, тому що пейзаж не тішить зір. Ані яскравих фарб, ані чарівних звуків у природі нема. Проте й ця пора по-своєму приваблива, якщо уважно придивитись навколо. Тому у дітей потрібно розбути ті почуття, що приспала осінь дощами. Треба не тільки дати завдання для спостереження, але й постійно звертати увагу учнів на зміни у природі.
Завдання вчителя вказати на ці зміни, розкрити їх поетичну принаду, і дитяча душа відгукнеться. Ну що б, здавалося, красивого в тому, що навкруги мокро, сіро і сиро? Та погляньте навколо! Небо ніби Рязане з мокрою землею сірими ниточками дощу, а на вікні крапельки, неначе сльозинки. Небо чомусь плаче, а може, воно не плаче, а напуває стомлену землю? А подивіться на гілочки дерев! На кожній тоненькій гілочці нанизані кришталеві прозорі намистинки дощу! Яка краса! А зів’яла травичка чиста – чиста! І вмиті дерева стоять чистенькі, як після купелі. Вони приготувались до зими. Ось чому так часто ідуть осінні дощі.
Такою приблизно бесідою можна привернути увагу дітей до осінніх сірих пейзажів. І треба підготувати учнів до написання твору.
Цей процес поділяється на кілька етапів.
1. Дуже цікавим видом роботи в осінні похмурі дні можуть бути літературні читання, під час яких повніше розкриваються дитячі здібності. Це читання прозових літературних творів і віршів під музику при свічках. Така атмосфера сприяє кращому засвоєнню матеріалу і дітям дуже подобається. Вони з великим задоволенням самі знаходять твори про осінь і вчать їх напам’ять. Подібне проведення уроку допомагає учням зрозуміти і відчути красу навіть в оцих похмурих осінніх днях.
2. На уроках художньої праці учні прагнуть у малюнку передати те, що вони відчувають. І тут варто запитати в них, які кольори вони використають, щоб передати прикмети дощового дня. Діти спочатку замислюються, а потім кажуть, що обійдуться холодними тонами голубого, сірого, синього, чорного... Та раптом у когось з’являться жовтий вогник свічки, ніби надія на тепло.
3. Варто провести роботу за картиною І.Левітана «Осінь» або С.Васильківського «Бездоріжжя», які відповідатимуть настрою дітей у дощову осінню негоду.
Після такої підготовки можна писати твір.
Тема. Написання твору «Пізня осінь плаче дощами».
Мета. Вчите ти писати твір про пізню осінь, передавати в ньому красу осінньої природи. Розвивати і збагачувати мову, спостережливість, інтерес до написання творів, уміння висловлювати свої думки, виховувати любов до природи.
Матеріал до уроку. Зошити для творчих робіт, у яких записані прикмети пізньої осені, папір, олівці, малюнки учнів, репродукції творів художників, музичні записи.
Хід уроку.
На дошці виставлені малюнки учнів. Звучить лірична мелодія, у якій передано сум, спокій... (На вибір вчителя). На фоні мелодії вчитель читає вірш.
Вчитель. Діти, який настрій викликає у вас вірш і музика?
Одного кольору земля і мокре небо.
Просвітку поміж хмарами нема.
Все сіре – сіре, ніби так і треба,
Це пізня осінь, та ще не зима.
Ще сон холодний не стулив повіки,
Зітхає вітер в голому гіллі.
Набрякли сумом потемніли ріки,
Сон горнеться до чорної землі.
Ось – ось земля засне, і затвердіє,
І спатиме так міцно до весни...
А поки що осінній дощик сіє,
Гіллям хитають голі ясени.
Застигло все в якімсь чеканні дива,
Щось має бути, але ще нема.
Та скоро прийде біла і красива,
Морозна й сніжна, чарівна зима.
Бесіда.
Вчитель. А поки що за вікном пізня осінь, сіється нудний дощ. Одного кольору земля і небо, сіро і похмуро. Вже відлетіли золоті кольори осені, і все застигло у чеканні дива. Це і відображено у ваших малюнках. Які почуття викликають у вас такі пейзажі?
Діти. Сум , тривогу.
Вчитель. Давайте придивимось до крапельок дощу на гілочках. Хіба вони не грають чистотою у скупих променях світла?
Діти. Так, цікаво, немов намистечко хтось нанизав.
Вчитель. А послухайте, про що гомонить вітер за вікном?
Діти. Вітер співає тужну пісню.
Вчитель. А цей пейзаж відштовхує чи принаджує вас?
Діти. Ні, не відштовхує, бо це наше рідне, наша земля, а вона гарна в будь –яку пору року.
Вчитель. Отож зараз приступимо до написання твору. Давайте спочатку напишемо слова, які нам знадобляться. Які це слова?
Діти день, небо, хмари, дощ, вітер, земля, дерева, настрій.
Вчитель. А тепер з цими словами складемо речення, і ті, які найбільше сподобаються, ви запишете.
Складання речень.
Зі словом ДЕНЬ.
- Сіріє холодний осінній день.
- Йде по землі осінній похмурий день.
- Дощовий осінній день висить над землею.
Зі словом НЕБО.
- Низько опустилось захмарене небо.
- Насуплене небо зливається з почорнілою землею.
- Мокре сіре небо обіймає холодну землю.
Зі словом ХМАРИ.
- Волохаті хмари клубочаться над землею.
- Плачуть осінні сірі хмари дрібним дощем.
- Низькі темні хмари пливуть і проливаються надокучливим дощем.
Зі словом ВІТЕР.
- Поривчастий вітер жбурляє у вікно краплі дощу.
- Завиває холодний вітер.
- Летить і кидає у вікно пригоршні дощу осінній вітер.
Зі словом ДОЩ.
- Дощ зв’язав небо із землею сірими нитками.
- Дрібний надокучливий дощ завис між небом і землею.
- Сіється безперервно холодний дощ.
Зі словом ДЕРЕВА.
- Почорнілі дерева застигли у чеканні сну.
- Голі дерева намокли і почорніли.
- Від вітру хитаються голі і мокрі дерева.
Зі словом ЗЕМЛЯ.
- Мерзне мокра земля.
- Під монотонний шурхіт дощу засинає мокра земля.
- Гола і холодна земля чекає зими.
Зі словом НАСТРІЙ.
- Настрій схожий на осінній дощовий день.
- Огортає сумний настрій.
Використовуючи ці та інші речення, учні самостійно пишуть твори.
План твору.
1. Кольори пізньої осені.
2. Дощ і вітер – супутники осені.
3. В очікуванні зими.
Зразок твору.
За вікном – осінній похмурий день. Все здається сірим – земля, небо, дерева. Темні хмари клубочаться вгорі і проливаються на землю надокучливим холодним дощем. Осінній вітер співає тужну пісню. Він зриває з мокрих почорнілих дерев останнє пожовкле листя.
Осіння негода викликає і відповідний настрій. На душі – сумно і щемно. Під монотонний шурхіт дощу вся природа немов застигла у чеканні зими.
Наприкінці уроку вчитель читає вірш, а діти добирають слова в риму.
День осінній і негожий,
Розкажіть, на що він СХОЖИЙ?
Хмари, мов свинцем налиті,
Грізні, темні, НЕПРИВІТНІ,
Низько, ходять над землею,
Ніби зв’язані із НЕЮ.
Хмари чорні, волохаті,
Мокрі, рвані і КУДЛАТІ.
Сіють дощик нам щодень,
Мокрий ліс і мокрий ДЕНЬ.
Геть уся земля зчорніла,
Обважніла і ЗМОКРІЛА.
Пізня осінь надворі,
Мокро знизу і ВГОРІ.
В небі вже пташок немає,
Чорне поле ЗАСИНАЄ.
Ліс готується до сну,
Мріє він зустріть ВЕСНУ.
Вся природа засинає,
Знову дощик НАКРАПАЄ.
І щодня все холодніше,
А тепла немає БІЛЬШЕ.
Ще й вітри кругом гуляють,
Бо вони свободу МАЮТЬ.
Зникло листя на гіллі,
Ні травички на ЗЕМЛІ.
І раніш тепер смеркає,
Все коротшим день БУВАЄ.
Дуже довгі стали ночі,
Бо земля вже спати ХОЧЕ.
Вся природа спочиває,
Вітер пісню їй СПІВАЄ.
То затихне і не дише...
Пізня осінь вірші ПИШЕ.
Підсумок уроку.
Учні читають свої твори. Вчитель дає домашнє завдання переписати твори у зошити для творчих робіт.
ЛІС – КАЗКА ЧАРІВНА.
(Методичні рекомендації)
Цей твір треба писати після проведення екскурсії до парку чи лісу в таку пору, коли дерева вкриті снігом чи інеєм. Ці чарівні картини природи приваблюють до себе чистотою і чарівністю, красою і казковістю. Школярів захоплює це диво, і вони хочуть описати його. А завдання вчителя допомогти їй у цьому. Під час екскурсії слід звертати увагу дітей на дерева, на гілочки, на кожну рослинку, що стоїть, мов зачарована. Хай діти послухають тишу зимового лісу, звернуть увагу на чистоту снігу, на сліди звірів та птахів.
Багато цікавого можна побачити в зимовому лісі. А повертаючись додому, діти спробують колективно скласти казку.
Працювати можна за таким планом.
1. Учні ведуть спостереження не тільки на екскурсії, а протягом тривалого часу, готуючись до уроків природознавства, а тому свої враження записують в зошит. Щоразу вони дізнаються про щось нове. А найцікавіші спостереження слід записати у зошити для творчих робіт.
2. На уроках рідної мови діти складають речення про зимовий ліс, а також твори –мініатюри усно. Вони шукають потрібні слова для передачі власних почуттів.
3. На уроках художньої праці учні малюють те, що бачили, добираючи кольори, створюють власні композиції.
4. Слід провести роботу за творами К.Крижицького «Зимова дорога» та ін.. діти знову повернуться у чарівну казку зимового лісу.
Після такої підготовчої роботи учні починають працювати над твором.
Тема. Написання твору «Ліс – казка чарівна».
Мета. Вчити писати твір про зимовий ліс за власними спостереженнями, висловлювати свої почуття. Розвивати мову, збагачувати активний словник, прищеплювати вміння послідовно викладати думки. Виховувати любов і бережне ставлення до природи.
Матеріал до уроку. Малюнки дітей, зошити для творчих робіт, папір, олівці, музичні записи, пейзажі художників ( репродукція творів К.Крижицького «Зимова дорога», «Зимовий пейзаж»).
Хід уроку.
На дошці малюнки дітей, які вони зробили після проведеної екскурсії. Звучить спокійна мелодія Р.Шумана або П.Чайковського ( на вибір учителя).
Вчитель. Послухайте вір і скажіть, які слова та словосполучення вжиті у переносному значенні.
Чудовий ліс, коли весна квітує,
Та інший він, коли прийшла зима.
Ведмідь в бар лозі десь зимує,
Птахів співочих вже нема.
Дерева голі, задубілі,
Дрімають мовчки у снігу
Від інею пухнасті, білі...
Мов одежину дорогу.
Накинув лісові на плечі
Зимовий добрий чародій.
Тут казка теж живе, до речі,
Ти тільки придивитись вмій.
Пеньки, як гномики, застигли
В шапках високих снігових,
А ось чиїсь сліди побігли,
І наче хтось в кущах застиг...
Метелиця вляглася спати
На снігові поміж ялин.
І будить тишу в лісі дятел,
Вітрець війнув між горобин.
І піднялася з ним завійка,
Дивись – уже й нема ніде.
Живе тут казка – чародійка
Там, за ялиною... Чи де?
Бесіда.
Вчитель. Діти, вам подобається зимовий ліс?
Діти. Подобається красою, тишею, казковістю.
Вчитель. В чому ж казковість зимового лісу?
Діти. Сніг засипав усі доріжки, а на ньому різні сліди. В лісі все мовчить. Дуже гарно...
Вчитель. Казковість зимового лісу ще й у тому, що він весь час змінюється: то він стояв чорний і неприступний, то став білий і величний, мов заворожений, і дерева всі у снігу немов загрузли і вибратись не можуть. А коли впаде іній, тоді лісу не впізнати. Який тоді ліс?
Діти. Ліс дивовижний, дуже красивий. А може, його хтось торкнувся чарівною паличкою і зачарував.
Вчитель. А як засвітить сонечко, іній спалахне чарівним світлом і все стане справді казковим. Сьогодні ми з вами напишемо про це. А для цього складемо план, щоб розповідь була послідовною. То з чого почнемо писати?
Діти. З того, що ми зайшли у зимовий ліс.
Різні варіанти відповідей.
Вчитель. Що вас вразило в лісі?
Діти. Сліди на снігу, пеньки в білих шапках і т.д.
Вчитель. А де може жити казка?
Діти. В лісовій хатині, в зимовому палаці...
План твору.
1. Я заходжу в зимову казку.
2. Сліди на снігу.
3. Лісова хатинка, де живе казка.
Зразок твору.
Я заходжу в зимову лісову казку. Стоять непорушні ялини, вкриті білим снігом. Могутні дуби у святкових пухнастих шапках, з-під яких визирають кучері торішнього листя. То ту, то там вибігають подивитись на мене біленькі стрункі берізки. Яскраво палають червоні ягоди горобини. У лісі тихо.
А хто ж тут ходив по снігу, хто залишив стільки слідів? Ось пташині слідочки, а ось лисичка пробігла, а ось стрибав зайчик. А ці сліди дуже дивні. Може, це казка йшла? Цікаво, які сліди вона залишає, де живе?
Може, під ялиною, а може, у лісовій хатині, яку занесло по самі віконця снігом... Я йде до тебе, казко лісова.
Вчитель. Настав час добирати слова в риму, щоб збільшити ваш активний словник та розвивати мову.
Зимовий ліс у день погожий
На дивну казку дуже СХОЖИЙ:
Ялини в шалях білосніжних,
І не впізнать берізок НІЖНИХ.
А горобинове намисто
Горить червоно, УРОЧИСТО.
Дуби, величні і крислаті,
Стоять, мов парубки ЧУБАТІ.
В снігу біленькім по коліна,
А скрізь – знайома вже КАРТИНА.
Сніжок біленький осідає,
І землю пухом ЗАСТЕЛЯЄ.
Ведмедик спить собі в барлозі,
А зайчик – той завжди в ДОРОЗІ.
Отак без хатки він зимує,
Десь під ялинкою НОЧУЄ.
А на снігу чиїсь сліди.
Куди вони ведуть? КУДИ?
Тут, мабуть, зайчик пострибав,
Як від лисиці УТІКАВ.
Вузенька стежечка до річки –
Це звірі йшли попить ВОДИЧИК.
А сніг легкий, немов перина,
Його підніме ХУРТОВИНА
І понесе, і закружляє...
А вітер силу НАБИРАЄ
Летить, метелиця, гуляє,
І хуга пісеньку співає.
В таку погоду в ліс не йди,
А краще вдома ПОСИДИ.
Підсумок уроку.
Учні читають свої твори. Йде обговорення.
Вчитель дає домашнє завдання переписати твори в зошити для творчих робіт.
ЗИМА – ЧАРІВНИЦЯ
(Методичні рекомендації)
Зима – це не тільки сніги та морози, але ще й велика радість дітям. Адже тільки взимку можна покататися на ковзанах, на лижах, на санчатах. А скільки дивного і неповторного несе вона у світ! Особливо прекрасний перший сніг, якийсь чомусь завжди випадає вночі і на ранок вражає всіє своєю чистотою і свіжістю. Діти радіють, неначе сніг спеціально створений для дитячої радості. Ось це і треба описати учням у своїх творах. Для написання втору їх треба підготувати.
1. На уроках рідної мови вчитель пропонує різні завдання:
- Добрати синоніми до слова МЕТЕЛИЦЯ ( хурделиця, завія, метіль, пороша, заметіль, хуга, завірюха, хуртовина).
- Підшукати спільнокореневі слова до слова ВІТЕР ( вітрище, вітрюган, вітерець, вітрик).
2. На уроках природознавства учні ведуть спостереження за природними явищами і записують їх у зошити.
3. На уроках образотворчого мистецтва учні малюють зиму на кольоровому папері білими фарбами.
4. На цих же уроках обговорюється картина І.Шишкіна «На Півночі дикій...», або твори С.Шишка «Парк взимку» чи С.Світославського «Зимовий пейзаж». Діти висловлюють свої думки, враження від побаченого.
Тема. Написання твору «Зима – чарівниця».
Мета. Вчите ти учнів писати твір на задану тему, нестандартно мислити, правильно висловлювати свої думки. Розвивати творчі здібності, мову, збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до природи, бажання словами змалювати красу навколишнього світу.
Матеріал до уроку. Зошити для творчих робіт, папір, малюнки учнів, кольорові олівці, музичні записи, репродукції художніх творів.
Хід уроку.
Звучить мажорна музика П.Чайковського, А.Дворжака ( на вибір вчителя).
Вчитель. Діти, послухайте вір і скажіть, якими словами передані спокій і тиша зимового дня?
Летить сніжок легесенький, кружляє,
Бузшумно осідає він на все
І килими гладенькі простеляє,
Та стільки щастя й радості несе!
Бо ж поле стало чисте та цнотливе,
На ліс пухнасту шаль вдягла зима.
У цілім світі раптом побіліло –
Ні сірого, ні чорного нема.
Зійшли хмарки, і небо засиніло,
А сонце ген з-за обрію пливе.
І всюди заіскрилось, засвітило!
Напевно, диво – казка тут живе...
Вчитель. Диво –казка живе скрізь тихим зимовим днем, коли навколо снігові кучугури, льодом скуті річки, а на деревах шапками лежить сніг. Дуже гарно в таку пору! Але зима буває різною. То сонечко вигляне, і все заблищить, засяє, то сніжок іде, а то хурделиця свої права диктує, мете, завіває.
Сьогодні ми напишемо твір про зиму, красиву, білосніжну, недаремно ж ми назвали його «Зима –чарівниця». Можна пофантазувати і написати про те, як ви її собі уявляєте. Допоможуть вам ваші ж малюнки.
Бесіда.
Вчитель. Які картини виникають у вашій уяві при слові ЗИМА?
Діти. Все біліє від снігу, дуже чисто і холодно, бо прийшла зима...
Вчитель. А коли дивитесь на замерзле, вкрите візерунками вікно, що собі уявляєте?
Діти. Що заходимо в казковий світ...
Вчитель. Які чари зими вам найбільше подобаються?
Діти. Всі! І лід на річках, і сніг, і свята зимові...
Вчитель. Складемо план.
План твору.
1. Несподівано пришла зима.
2. Ліс взимку.
3. Зимова казка.
Зразок твору.
Мене розбудила синичка. Вона постукала дзьобиком у вікно і голосно писнула. Я підбіг до вікна, а там біло –біло! Це вночі завітала чарівниця – зима. Стало так гарно, урочисто, світло.
Зима! Одне лише слово, а в уяві виникає стільки картин! Кожну з них я хочу намалювати. На одній біліє поле, а вдалині – темний ліс. На іншій все світиться від яскравого сонечка. Ось чудова річка з прозорою кригою, і я катаюсь на ковзанах. А ще мені подобається, коли іде лапатий сніг. Я замислююсь і уявляю, якою буде ця зима.
Я мрію... І раптом чарівна Фея бере мене за руку і веде на засніжену галявину. Там під звуки чарівної музики кружляють у танці дівчатка –сніжинки. Їх так багато, і вони так гарно танцюють, що я не витримую і кружляю разом з ними.
У вікно постукала синичка, і я прокинувся...
Вчитель. А зараз час добирати слова в риму до кожного другого рядочка вірша.
А яка зима буває
Скаже той, хто добре ЗНАЄ.
Чи ж вона буває ніжні?
Ні! Холодна й БІЛОСНІЖНА!
Так. Холодна, вітер віє,
Від снігу все БІЛІЄ.
В небі темна хмара висне,
Іноді мороз аж ТИСНЕ,
Чудеса на склі малює,
На річках мости БУДУЄ,
Не прості, а льодяні,
Дуже гарні, мов СКЛЯНІ.
Під ногами сніг рипить,
Звір від холоду ТРЕМТИТЬ.
Є хурделиця, природно.
Є метелиця ХОЛОДНА.
Хуга є, і є завія,
Сонце світить, та не ГРІЄ.
І його частіш немає –
Хмара сонце ЗАКРИВАЄ.
Часом сніг летить лапатий,
Бігти хочеться із ХАТИ,
Щоб зловити біле диво,
Бо повсюди так КРАСИВО!
Хоч носи в усіх червоні,
Мокрі ноги та ДОЛОНІ,
Та додому йти пора...
Шкода, йде весела ГРА.
То ж зима буває різна:
Біла, радісна і ГРІЗНА.
І весела, і сумна,
Як розплачеться ВОНА.
Підсумок уроку.
Учні читають свої твори. Вчитель дає домашнє завдання додому переписати твори у зошити для творчих робіт.