Свято українського фольклору
СВЯТО УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ
Мета: розкрити учням значення поняття “фольклор”, продовжити формувати у них уявлення про усну народну творчість, її жанри та особливості кожного з них, на основі раніше одержаних знань з українознавства, уроків читання та рідної мови виявити обізнаність дітей у жанрах українського фольклору, розкрити учням багатство українського фольклору, виховувати потяг до вивчення усної народної творчості.
Обладнання: афіша – запрошення, декоративні квіти, рушники, колиска, лави для учасників конкурсу, дві намальовані галявини з прорізами для квіток, моделі квіток ( у журі), костюми Барвінка і Ромашки, торбинки з дарунками колядникам і щедрівникам, конверти із завданнями для команд, сито із випеченим обрядовим печивом – “жайворонками”, горщик з кашею, кілок, ляльки для виконання колискових пісень, мотузок та горщик з дерев’яною ложкою для ігор, картки із зображенням предметів для загадок, грамзаписи пісень “Благослови , мати...” , “Не стій вербо, над водою...”, щедрівки “Добрий вечір”, вальсу “Лісова казка”, колискової “Ой, ходить сон...”, фонограми 12 ударів годинника, пісень “Ой зеленеє жито, зелене...”, “У нас є все”.
Хід свята
Сцена актового залу школи прикрашена декоративними квітами. Посередині висить велика афіша – запрошення на свято. На сцені висять рушники, у куточку гойдається колиска. По обидва боки сцени розставлені лави, на яких сидять дві команди учнів ** класу. Біля сцени – стіл для журі. Біля задньої стіни сцени – 2 намальовані галявини.
Звучить запис пісні “Ой зеленеє жито, зелене...” у виконанні О.Білозір. по закінченні пісні учитель читає вірш.
Учитель.
У всьому світі – кожен зна –
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна – єдина –
Це наша славна Україна.
Не забувай Шевченка спів,
Про горду славу козаків.
Не забувай, що ти дитина
Землі, що зветься Україна.
Учитель. Доброго дня, вельмишановні пані і панове! У кожного з нас є родинне вогнище, є дім, в якому ми живемо. А от коли скласти наші маленькі батьківщини, вийде велика держава – Україна. Це наша земля, наш рідний край, наша країна з мудрими, талановитими людьми, з чарівною піснею, що дивує весь світ, з мальовничою природою, багатющими народними традиціями. Це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність. І сьогодні приємно бачити нашу Україну незалежною, демократичною державою. Сьогоднішня наша зустріч має назву “Свято українського фольклору”, і вона дещо незвичайна. Це конкурс серед команд учнів ** класу. Вони складають перший у своєму житті іспит з курсу “Українознавство”
Оцінюватиме роботу учасників буде журі... ( учитель називає склад журі із батьків, учителів).
Журі займає свої місця.
Учитель. Із словами привітання до Вас, шановні гості, звертаються учасники конкурсу: команда “Гетьман”, ватажок... ( прізвище, імя учня) й команда “Запорожці”, ватажок...
1-й учень.
Дітвора ми українська,
Хлопці і дівчата,
Хоч слабкі у нас ще руки,
Та душа завзята.
2-й учень
Бо козацького ми роду,
Славних предків діти.
І у школі всі вчимося
Рідний край любити.
3-й учень
І для краю працювати,
І для краю жити,
І за рідний край в потребі
Життя положити
4-й учень
Ми малі, та всі ми друзі,
Ми – одна родина,
А найбільша наша мати –
Рідна Україна.
5-й учень
Ми – маленькі друзі,
Українські діти,
Мов квітонькам у лузі,
Добре нам всім жити.
6-й учень
Наша рідна ненька
Про нас добре дбає,
Горне до серденька
І до сну співає.
7-й учень
А батенько любий,
Мов те сонце ясне,
Вчить нас і голубить,
Каже казку красну...
8-й учень
Про князів, гетьманів,
Про сплячих героїв,
Що з могил повстануть
І підуть до бою.
9-й учень
станьмо ж разом , друзі,
хлопчики й дівчатка,
заспіваємо для неньки,
співаймо для татка.
10-й учень
І по всьому світу
Став спів гомоніти –
То складають шану
Україні діти!
Учитель. Дякуємо вам за чудові слова до рідної країни. Отже, свято відкрите, і я знайомлю вас з умовами оцінювання роботи команд. Ми відмовились від оцінювання в балах. За правильні відповіді команди будуть отримувати квіточки, якими прикрашатимуть свої галявини. За кількістю квіток на галявинах визначимо команду – переможця по закінченні свята.
Кожна дитина знає українського письменника Богдана Чалого і його твори про пригоди Барвінка та Ромашки. Сьогодні вони присутні на нашому святі. Зустрічайте їх, друзі!
До залу заходять Барвінок і Ромашка
Барвінок.
Вітаємо вас шановні, малі козачата!
І дякуємо від душі за запрошення на свято.
Ромашка
Бажаємо вам щиро у конкурсі вдачі.
І цікаво, чи в науці ви не є ледачі?
Барвінок
Чи ви знаєте обряди й звичаї народу,
Що колись передавались від роду до роду?
Ромашка
Чи цінуєте надбання, що народні маєм?
У фольклорному змаганні успіхів бажаєм!
Учитель. Барвінок і Ромашка допомагатимуть мені у проведенні конкурсу.
Часто у житті ми чуємо слово “фольклор”. Що воно означає? Буквальний переклад цього слова – “народна мудрість”. Це усна народна творчість, яка включає в себе багато жанрів. Один із них – колядки.
Колядували 7 січня на Різдво переважно парубки. Вони збиралися гуртами, вибирали ватажка, себто керівника, “козу”, “пастуха” з пугою та інших персонажів. Ватажок постійно носив головний атрибут – зірку. Заходячи на подвір’я, колядники просили дозволу і, коли господар погоджувався, починали забавну виставу із пісень – колядок і жартівливих сценок. У текстах колядок оспівувались господар, господиня та інші члени родини. Зичили їм щастя, здоров’я. Колядників господарі щедро обдаровували. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на молодіжні розваги – “вечорниці”, які справлялись 8 січня. Тож зустрічайте, друзі, колядників, які покажуть цей звичай таким, яким він був у давнину.
Звучить грамзапис пісні “Добрий вечір” у виконанні українського народного хору ім.. Г.Вірьовки. заходить гурт колядників, попереду – ватажок із зіркою , за ним – “коза”, “пастух”, “Малайка” та інші учасники вертепу. Вони кланяються глядачам, учням на сцені, звертаються до вчителя.
Ватажок. Пане господарю! Дозвольте поколядувати, щастя, здоров’я побажати Вашій оселі.
Учитель. Ласкаво прошу!
Гурт виконує колядку “Коляд, коляд, колядниця...” Учасниками вертепу розігрується дійство. Виконується танок “кози”.
Ватажок.
Бажаємо цій хаті, щоб всі були багаті
Обдаруй нас, не скупися, щоб твій ячмінь уродився,
Щоб нажали сто кіп жита, щоб сім’я була вся сита,
Щоб скотина водилася,
Щоб пшениця родилася.
Учитель. Дякуємо за побажання! Щоб ви наколядували ще багато гостинців, а господарі хай обдаровують вас дуже щедро.
Вчитель віддає колядникам торбинку з дарунками , і гурт йде.
Учитель. Щедрівки – ще один з видів українського фольклору. Щедрування – давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників ( переважно дівчата) піснями – щедрівками славили господарів, бажали їм здоров’я й достатку, за що отримували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, обрядовими іграми з масками. Щедрівки співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині.
Заходить гурт дівчат – щедрувальниць, вони виконують щедрівку “Ой сивая та зозулечка...” , розігрують дійство. Вчитель обдаровує щедрувальниць, і вони йдуть.
Учитель. А чи знають наші конкурсанти колядки та щедрівки? Для них – завдання у конвертах.
Барвінок і Ромашка дають командам конверти із завданням “Виконати колядку”, “Виконати щедрівку”. Учні виконують завдання.
Учитель. Просимо членів журі оцінити майстерність кожної команди.
Журі оголошує результати конкурсу, видає командам квіти, які барвінок і Ромашка прилаштовують на галявинках кожної команди.
Учитель. У різні пори року приваблива земля. Але все ж такі квітучішою та запашною, красивішою і чистою , ніж навесні, годі її й уявити. З давніх – давен у нашого народу було одне з найулюбленіших свят – зустріч Весни, що проходило пишно і радісно. Навесні пробуджується земля, оживає природа, а з нею – радісні надії та клопоти хлібороба. Після холодних коротких днів і довгих зимових вечорів молодь діставала можливість вийти на залиті сонячним світлом левади, вкриті першою прозеленню пагорби, де дихалось на повні груди і співалося на повен голос. Весну, за уявленням наших предків, приносили на крилах птахи. Тому в березні випікалося обрядове печиво у формі пташок, яке називалось “жайворонками”. Діти, співаючи веснянки, носили їх по селу, закликаючи весну.
Під грамзапис “Благослови , мати...” до залу заходить мати із випеченими “жайворонками” у ситі. Вона роздає печиво дітям – членам команди.
Мати.
Діти, мої діти, діти – ноженята,
Йдіть до мене гурточком, виберіть жайворята.
Жайворонки беріте, на високу гору йдіте.
Пісеньок гарних співайте, весну – красну величайте.
Просіть жита, пшениці, всякої пашниці,
Дощику дрібненького, сонечка ясненького.
Діти підносять вгору “жайворонків” і промовляють.
Пташок викликаю з теплого краю :
- Летіть, соловейки, на нашу земельку,
спішіть , ластівоньки, пасти корівоньки!
Звучить грамзапис веснянки “Ой, прийшла весна” у виконанні Я.Матвієнко, дівчата виконують танок. По закінченні танцю звучить грамзапис веснянки “Не стій , вербо, над водою...” у виконанні Поліського ансамблю пісні й танцю “Льонок”
Звучить грамзапис колискової “Ой, ходить сон...” у виконанні Поліського ансамблю пісні і танцю “Льонок”
Учитель ( на фоні музики). Як ви вже здогадались, зараз розмова піде про такий жанр українського фольклору, як колискові пісні. Вони призначені тільки для одного слухача – дитини – і мають тільки одного виконавця – матір або близьку людину. Мати й дитя – це найпрекрасніший образ людської духовності. “Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим”, - писав Т.Шевченко. зв’язок , що з дня народження існує між матір’ю і дитиною, дістає зворушливе відбиття у колисанках. Всю любов і ніжність матір вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, організовану ритмом гойдання колиски. Монотонний тихенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти , приспати дитину, тому м’якенькими лапками підступає до мальованої колисочки пухнастий, волохатий муркотливий котик.
Учитель ( співає)
Котику сіренький, котику біленький,
Котку волохатий, не ходи по хаті,
Не ходи по хаті, не буди дитяти.
Дитя буде спати, котик воркотати.
Ой на кота воркота, на дитину дрімота.
А – а – а
Або голуби приносять на крилечках сон – дрімоту:
Ой ну, люлі, люлі, прилинули гулі,
Сіли на колисці в червонім намисті.
Стали думать і гадать, чим дитинку забавлять.
Дали йому три квіточки: одну квітку сонливую,
А другую дрімливую, а третю щасливую.
Ці пісні є водночас і першими уроками, що в доступній формі знайомлять дітей з побутовими речами й моральними цінностями. Недарма говорять: “Колискова пісня, колискова – то найперша материна мова”.
Шановні матері! Я звертаюсь до вас із проханням заспівати колискові пісні, якими ви заколисували своїх маленьких діток
Матері співають колискові пісні
Учитель. Дякуємо вам, шановні матері, за майстерне виконання колискових пісень. Приємно, що вам також близькі ці перлини нашого народу. А я запрошую наших дівчат – кункурсанток виконати колискові пісні.
Дівчата з команд по черзі підходять до колиски, вкладають туди ляльок і співають їм колискові.
Учитель. Сьогодні ми не можемо обійти увагою ще один жанр українського фольклору – народну пісню .Наш народ завжди співав: і тоді, коли йому було весело і сумно, і під час праці та відпочинку. Зараз майже не почуєш пісень літнього вечора, коли жінки збирались після трудового дня, щоб відпочити на посиденьках. А раніше українська народна пісня лилась тихими вулицями села, і старенькі бабусі, хитаючи головами і витираючи непрохану сльозу, говорили: “Ой і співають, ох і виводять!”. І самі починали тихенько наспівувати пісні своєї молодості. Тож давайте спробуємо посміхнутись одне одному і заспіваємо гарну українську народну пісню.
Зал умовно ділиться навпіл. Спочатку одна група глядачів залу співає українську народну пісню “Несе галі воду”, потім друга половина глядачів – пісню “А мій милий вареничків просить”, а потім увесь глядацький зал виконує українську народну пісню “Розпрягайте , хлопці, коней”.
Учитель. Українські народні пісні для вас виконують команди – конкурсанти.
Команди виконують українські народні пісні “Танцювала риба з раком”, “Пішли діти в поле” під музичний супровід учителя.
Учитель. Журі підбило підсумки конкурсу виконання пісень, а ми подорожуємо далі Країною українського фольклору.
“Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається”, - говорить народна мудрість. Хто з нас не любить гру? В ній передається характер народу. Гра виховує почуття дружби і колективізму, розвиває спритність, силу, швидкість реакції. Змалечку треба бути чесним, сміливим. Саме гра допоможе стати таким.
Я пропоную учасникам конкурсу відпочити і погратися в українські народні ігри.
Проводяться ігри “Квочка” та “Дощик”
Гра “Квочка”
У землю забивають або прилаштовують кілочок, прив’язують до нього мотузок. За вибором хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, рухається по колу під приспів дітей:
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток, дрібних квіток.
Діти – квіти: “Квок”!
Після цих слів усі учасники гри розбігаються хто куди, а квочка квокчучи, ловить їх та збирає до купи.
Гра “Дощик”
Школярі обирають ведучого – кашовара. Він з горщиком та дерев’яною ложкою стає в центрі , ходить по колу і “варить” кашу, вимішуючи ложкою. Діти , взявшись за руки, ходять навколо нього і речитативом промовляють:
Іди, іди дощику, зварим тобі борщику
У новому горщику
Тобі - каша, а нам – борщ,
Щоб густіший ішов дощ.
Учні зупиняються, а кашовар, заплющивши очі, обертається, піднявши руки з горщиком догори, потім прямує до дітей і комусь із них вручає горщик, не розплющуючи очі. Кому потрапляє до рук горщик, той стає кашоваром і веде гру далі. Коли гра набридає, школярі зі словами:
Дощику, дощику, перестань!
Ми поїдем на баштан
Та візьмемо диньку.
Усім по шматочку,
А тобі – ціленьку!
Підстрибуючи на одній нозі , розбігаються.
Учитель. Наступна зупинка – “Казки”. Мабуть, не знайдеться такої людини, що не захоплювалась би ними. Хто з нас не хвилювався за дійових осіб казки і подумки не допомагав їм у скрутну хвилину? Але ми знаємо, що в казках завжди добро перемагає зло, віримо, що позитивні герої переможуть. У багатьох казках після 12 ударів годинника з’являється добра Фея.
Звучить фонограма 12 ударів годинника. Починає звучати вальс В.Беккера “Лісова казка”. До залу заходить Фея казок, шлейф якої несуть діти, одягнені у костюми метеликів.
Фея. Від імені героїв казок вітаю вас, шановні друзі! Приємно, що ви не забули про казки. З раннього дитинства ви чули їх від своїх матерів, бабусь. І навіть дорослі вірять у добру казку, в диво, на які так багаті ці твори. З учасниками конкурсу я проведу вікторину “Чи знаєш ти казки?”
1. Які казкові персонажі кожного року приходять до нас на новорічне свято? ( Дід Мороз і Снігуронька)
2. Ця бабуся дуже зла, непривітна, але у казках ми її зустрічаємо часто. (Баба Яга)
3. Які числа найчастіше зустрічаються у казках? ( Три. Сім, дванадцять)
4. Якими словами найчастіше починаються казки? (Жили – були..., жили дід та баба...)
5. З якої казки ці слова: “В одного злого хазяїна був віл. Роботящий віл був, багато роботи всякої робив, а вола за це в холодній повітці держали й харчі погані давали йому?” (“Дружні звірі”)
6. З якої казки ці слова: “Лисиця – мати каже:
- Сидіть спокійно. Це господар цього виноградника. Я його знаю. Він не скоро піде”. (Нехайло)
7. У якій казці півень перехитрив лисицю? ( Хитрий півень)
8. З якої казки ця пісенька?
“Мій котику, мій братику!
Несе мене лиска за кленові ліси,
За крутії гори, за бистрії води”
( Котик і півник)
Фея. Як приємно, що ви дружите з казкою! Адже вона навчить вас бути мурими, добрими.
Учитель. Слово надається нашому журі, а вас, шановна гостя, ми просимо залишитися з нами. Адже цікаво дізнатися, хто вийде переможцем у конкурсі.
Журі оголошує результати роботи команд.
Учитель. Я хочу сказати про особливий жанр української народної творчості – загадки. Це стислі твори, в основі яких лежить запитання. Для того, щоб дати відповідь на нього, потрібно вміти зіставляти життєві явища на основі їхньої подібності. Для цього в загалі дається кілька чи одна ознака предмета чи явища. Відгадати загадку може той, хто вміє по своєму бачити в природі те, що іншим здається звичайним. Загадка привчає людину глибше думати, ширше бачити, набиратися розуму та фантазувати. Проведемо з учнями конкурс “Нумо , відгадай!”. Загадки загадують Барвінок і Ромашка.
1. Малий Малишко закину бочку на вишку. (Мак)
2. Червоний Макар по полю скакав та в борщ попав. (Буряк)
3. Золоте решето, а в ньому чорних хатинок повно. (Сонях)
4. Літом одягається, а на зиму одежі цурається. (Дерево)
5. Сама холодна, а інших припіка. (Кропива)
6. У хатах прозорих всі вони живуть, можеш ти їх бачить, та не можеш чуть. (Риба)
7. Летів птах через дах, сів на воротях у червоних чоботях. (Лелека)
8. Ніс, як у свинки, та колючі щетинки. (Їжак)
9. Має гребінь, не може ним причесатися. (Півень)
10. Круглі озерця ніколи не замерзають. (Очі)
Учитель. Підбиваємо підсумки цього конкурсу!
Оцінки журі.
Учитель. Для вас, конкурсанти, ще одне завдання. Але воно важче, ніж попереднє. Барвінок і ромашка вам роздадуть картки із зображенням предметів, а ви повинні пригадати загадки про них.
Барвінок і Ромашка роздають командам картки із зображенням цибулі, капусти, кішки, лисиці.
Учитель. Поки учасники працюють, пропоную загадки для гостей.
Учитель загадує загадки гостям свята.
Учитель. Слово – командам. Які загадки ви пригадали?
Журі оцінює роботу команд
Учитель. Своєрідним фольклорним жанром є скоромовки. І їхня цінність полягає в тому, що в них підбираються і розставляються такі слова, вимова яких вимагає певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної артикуляції, що підвищує культуру мовлення. Наш народ любить скоромовки тому, що їхнє виконання сприймається як весела забава: той, хто прагне швиденько продекламувати скоромовку, часто потрапляє у смішне становище, “спотикаючись” чи перекручуючи слова. Конкурс на краще виконання скоромовок на нашому святі буде останнім, і проведемо ми його між ватажками команд.
Ватажкам команд пропонується по 3 рази промовити скоромовки:
1. Ковпак на ковпаку, під ковпаком ковпак.
2. Росте липа біля Пилипа.
3. Розкажу вам про покупки, про покупки, про покупочки мої.
4.Стоїть піп на копі, копа під попом, під ковпаком.
Учитель. Журі оцінює останній конкурс, а Барвінок і Ромашка підраховують для кожної команди загальну кількість одержаних квітів.
Оголошується команда – переможець.
Учитель. Швидко плине час. Завершується і наша зустріч. Ми зупинились тільки на деяких жанрах українського фольклору. Культура нашого народу дуже багатогранна! Недарма весь світ дивується талантам українців. Я впевнена, що настануть такі часи, коли Україна стане процвітаючою країною, а українська мова і пісня звучатиме у найвіддаленіших куточках нашої планети. Бо культура такого великого і талановитого народу, як українці, не може загинути!
До нових зустрічей! Хай вам щастить!
Звучить запис пісні “У нас є все” у виконанні П.Зіброва.