Проведення інтегрованих уроків як один із шляхів формування позитивно-емоційного ставлення до пізнання

Проведення інтегрованих уроків як один із шляхів формування позитивно-емоційного ставлення до пізнання

Виступ Олексієнко Т.А,

вчителя початкової школи,

 кваліфікаційна категорія

«вчитель вищої категорії»

 

    Одним з головних завдань, поставлених Державними стандартами початкової освіти, є збудити і виявити самостійні і творчі здібності дитини, сформувати її особистість, навчити мистецтва жити. Для реалізації цих завдань сучасна початкова школа шукає гнучкі форми організації навчання, шляхи вдосконалення методики проведення уроку. Враховуючи вік учнів, їхнє фізичний та розумовий розвиток, готовність дітей до певних видів праці, об’єктивні можливості змісту навчальних предметів, вчитель має використовувати, раціонально поєднувати індивідуальні і фронтальні види роботи, впроваджувати групові форми виконання завдань, інтерактивні технології. Саме шляхом використання інтерактивних технологій у дітей формується позитивна мотивація до навчального співробітництва.

      Кожен з нас розуміє, що цей процес складний і має чимало труднощів. Тут необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості розвитку психіки, індивідуальні риси кожного учня, психологічний клімат класу, а також сімейні умови. Але найважливішим компонентом навчання, на мій погляд, є інтерес до засвоєння знань. Як показує практика, позитивні мотиви навчання, які були породжені соціальною позицією дитини в сім’ї та в шкільному колективі, порівняно швидко втрачають свою актуальність, тому виникає своєрідний «мотиваційний вакуум», який лежить в основі відомої кризи в навчанні молодших школярів в кінці 4 класу. Попередити його появу, сформувати стійкий інтерес до одержання знань, як показали спеціальні дослідження, можливо за певних педагогічних умов організації навчального процесу. Безперечно, як сонце всьому живому, так і розвиткові позитивної мотивації учіння потрібні стимулюючі і цілеспрясованій вплив через систему педагогічних прийомів. А щоб цей вплив був дійовим і різнобічним, слід подбати про відповідну організацію навчальної праці учнів на уроці.
Для вирішення цього завдання педагогічний колектив Гранітненської школи шукає гнучкі форми організації навчання, шляхи вдосконалення методики проведення уроку. Основними напрямками удосконалення методики початкового навчання, за вимогами Державних стандартів освіти є: 

• всебічний розвиток активності, ініціативи, самостійності учнів;
• розвиток їх творчого потенціалу у різних видах праці;
• застосування у процесі навчання елементів художнього і наукового пошуків;
• широке використання проблемноо навчання, колективних форм у поєднанні з індивідуальним підходом до кожного учня;
• інтерактивних технологій.
Саме шляхами використання інтеракитвних технологій у дітей формується позитивна мотивація до навчального співробітництва.
Серед засобів розвитку пізнавального інтересу на всіх етапах навчання можна виділити такі (за Г. І. Щукіною):
• Оновлення змісту навчання;
• Озброєння учнів умінням оперувати знаннями, які розвиватимуться від репродуктивних форм до творчої діяльності;
• Різноманітність методичних прийомів і засобів раціональної організації діяльності учнів;
• Створення емоційно-пізнавальної атмосфери спільної діяльності вчителя та учнів.

        Як відомо, у початковому навчанні позитивне ставлення до учня має важливе значення, адже воно стає джерелом позитивних емоцій, що допомогає знайти своє місце серед однолітків, підтримувати впевненість у собі, в своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов’язувалися із самою навчальною діяльністю, її процесом та досягнутими результатами.
        “Дитина, - писав В. О. Сухомлинський, - найкраще сприймає, осмислює і запам’ятовує знання тоді, коли вона їх переживає. Без емоційного ставлення до знань, без інтересу, подиву, задоволення, радості, захоплення, впевненості та інших позитивних переживань неможливі успішне навчання.”

        Кожен учитель мріє про те, щоб навчання на його уроках було цікавим для учнів. Якже зробити урок цікавим Чи всі уроки можуть бути цікавими? В чому джерела інтересу?
        Урок іде цікаво, якщо навчання.мислення супроводжуються почуттями піднесення, схвильованості учня, подиву, інколи навіть зачудуванням перед істиною, яка відкривається, усвідомленням і відчуванням своїх розумових сил, радістю творчості, гордості за велич розуму і волі людини.
Пізнання саме по собі дивний, незвичайний, чудовий процес, який пробуджує живий і незгасний інтерес. У природі речей, в їх відношеннях і взаємозв’язках, у рухові і змінах, в людських думках, стосунках, у всьому, , що створила людина, - невичерпне джерело інтересу. Але в одних випадках це джерело, як струмок дзюрчить на наших очах – підходь, дивись, і перед тобою відкриється дивовижна картина таємниць природи; в інших – джерело інтересу приховане в глибині, до нього треба добратися, докопатися, дійти. І часто трапляється так, що сам процес “підходів”, “підкопів” до суті є головним джерелом інтересу. Не вміючи зацікавити школярів, залучити їх до творчої і активної діяльності, не зважаючи на їхні навчальні уподобання, учитель “викладає сам для себе”. В. О. Сухомлинський радив усім вчителям: “Бережіть дитячий вогник допитливості, зацікавленості, спраги знань. Єдиним джерелом, який підтримує цей вогник, є радість успіху в праці.” Це може бути будь-який вид діяльності, в основу якої покладена реалізація та розвиток індивідуальних пізнавальних інтересів, здібностей і можливостей дитини. Урок, який не пробуджує прагнення до творчості, ініціативи, який не торкнув струни дитячої душі, не подарував дітям радості, сприймається ними як непотрібна робота, як час, що викреслений з їхнього життя. 

         Власна пізнавальна активність школяра є важливою умовою єфективності навчання й великою мірою впливає на темп, глибину, міцність і якість володіння навчальним матеріалом, на формування вітогляду, переконань, поглядів.
Навчати треба так, щоб учень розумів, навіщо, що і як саме треба робити, і ніколи не виконував механічно вказівок учителя. Бо в самій глибині людського єства є невикорінена потреба відчувати себе відкривачем, дослідником, шукачем. У дитячому ж духовному світі ця потреба особливо сильна. Та якщо немає поживи для неї – живого спілкування з фактами та явищами, радості пізнання – ця потреба поступово слабне, а разом з не і расає й інтерес до знань. Мудро сказано: “Не вчи дерево рости, а створи кращі умови для його росту”.
       Поживні сили для всьго “дереав” учіння йдуть насамперед від почуттів маленького школяра, від зустрічі зі школою, від стосунків з учителем та товаришами. Якщо справдилися його надії на радість від шкільного життя, тоді зміцнюється допитливість, виникає інтерес до навчання, який і є сильним мотивом учіння.
Але зовнішня поведінка учня, його ставлення до школи, однокласників, оцінювання багатьох подій – це все лише “вершечки” багатьох корінців, що живлять бажання дитини вчитися, долати труднощі. Разом з тим, емоційні переживання можуть бути тією основою, на якій значно легше сформувати пізнавальний інтерес, ніж тоді, коли вони відсутні, простіше здійснити перехід від мотивів “тільки зрозумілих” до реально діючих.
Та якщо будемо сподіватися тільки на видимі, помітні стимули, які пробуджують інтерес до навчання, до уроків, то ніколи не виховаємо справжньої інтелектуальної працьовитості. Вчитель повинен так організовувати процес учіння щоб учень став його активним учасником, сам відкривав джерела інтересу, щоб у відкритті відчув власну працю і успіх. Кожна дитина, на мою думку, повинна усвідомити: відкрити таємницю можна лише одним ключем – власною дією. Бо без активної розумової праці неможливі ні інтерес, ні увага школярів до процесу навчання.

          За яких же умов це можна здійснити? Пошуки шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в сучасній школі здійснюється в різних напрямках. Один з них – ускладнення процесу навчання і учіння різносторонньою діяльністю, яка може задовольнити духовні запити і потреби і, в свою чергу, впливає на розвиток особистості, формування її інтересів.

      На мою думку, вчитель, а особливо вчитель початкової ланки покликаний “відкрити”цільний світ для своїх вихованців, а не окремі його шматочки. “А як сказав віце-президент Академії наук України С. У. Гончаренко, сама предметна система породжує необхідність об’єднання, інтеграції, синтезу часткових знань з окремих предметів у цілісну картину світу”.

            Намагаючись реалізувати це положення, ми вчителі початкової школи НВК впроваджуємо в навчання інтегровані уроки, спрямовані на формування цілісної картини світу, розвиток творчих здібностей, духовнезбагачення учнів. Проаналізувавши наукові та методичні джерела, зробили висновок, що інтеграція – це процес взаємопроникнення наук, не розчинення одне в одному, а об’єднання в єдине ціле раніше ізольованих частин, внаслідок якого основні компоненти дисциплін синтезуються в цілісну систему.
Таке об’єднання дає можливість залучити для вивчення цікавий матеріал, розглянути і вивчити предмет чи явище цілісно, різнобічно; інформаційно збагатити зміст, розвивати мислення та почуття учнів на більш високому рівні.

       Поєднання завдань з різних предметів на змістовному, мотиваційному та процесуальному рівнях позитивно перебудовує весь навчальний процес, сприяє поєднанню на одному уроці узагальнених знань і вмінь, які раніше формувалися розрізнено. 
     Матеріал чинних програм та підручників початкової школи дозволяє об’єднувати близькі за змістом теми, поняття з різних предметів для формування у школярів цілісного уявлення про явища, події, світ в цілому.
      Основна мета інтегрованого навчання в початковій школі полягає в стимулюванні здорового навчального та індивідуального розвитку дітей.
Мета інтеграції – поважати, розширювати інтелектуальні, соціальні, розвиваючі потреби дітей, які забезпечуються пізнавальною, фізичною, соціальною та естетичною сферами викладання навчалного змісту.

      Завдяки проведенню інтегрованих уроків в учнів формуються не лише міцні знання з конкретного предмета, а й відбувається ознайомлення з такими філософськими категоріями, як “людина - природа”, “людина - суспільство”, “людина - світ”. При цьому треба пам’ятати, що “діти сприймають навколишній світ не тільки розумом, а і серцем.” Ще В. О. Сухомлинський, говорячи про необхідність розвитку дитячої душі, ставив перед кожним учителем мету “ввести маленьку дитину в світ пізнання навколишньої дійсності”, допомогти їй вчитися. Полегшити її розумову працю, “пробудити й утвердити в її душі благородні почуття і переживання.” Бо зводити повноцінну навчальну діяльність школяра до вироблення загальнонавчальних умінь і навичок – означає звузити її вплив на розвиток учня.
Інтегровані уроки сприяють формуванню в учнів якісно нових знань, що характеризуються 

- вищим рівнем осмислення, 
- динамічністю застосування в нових ситуаціях, 
- підвищенням їх дієвості і системностті внаслідок системного викладу навчального матеріалу нових органічних взаємозв’язках.

Тому на сучасному етапі варто по-новому підійти до вирішення питань розвитку дитини в початковій школі. Згадаємо відому думку Л. С. Виготського – його відповідь на питання: “Чим выдрізняється в розумовому розвитку дитина, яку ми навчили читати, від дитини, яка читати не вміє?” Видатний психолог вважав, що у розумовому розвитку дитини ніщо не змінюється, це “та сама дитина, тільки грамотна.” Дійсно, багато ще випускників початкової школи вкладаються в норми читання і перевищують їх, але не використовують ці навички для розвитку пізнавальних інтересів, для самоосвіти; лише 20-22% учнів полюбляють читання як самостійну діяльність. Тому в процес навчання учнів початкової ланки, для успішного розвитку дитини наші вчителі внесли нові компоненти, які є складовими частинами інтегрованих уроків:
• емоційний компонент – враховування специфіки емоційної сфери, забезпеченняемоційної комфортності школяра у процесі навчання, надання пріорітету позитивним емоціям, побудова процесу навчання на оптимістичній гіпотезі;
• діяльнісний компонент – опора на актуальні для даного періоду діяльності зв’язки, створення умов для ефективної реалізації завдань наступного вікового періоду;
• змістовний компонент – правильне співвідношення між знаннями про навколишній світ, про себе, про процес пізнання, встановлення перспектив у змісті освіти між початковою і основною школою;
• комунікативний компонент – врахування особливостей спілкування дітей різного віку, забезпечення безпосереднього і контактного спілкування;
• педоцентричний компонент – центром навчально-виховного процесу є дитина: зв’язки між нею і навколишнім світом (дитина і предметний світ, дитина і природа, дитина та інші люди тощо), індивідуальний характер навчання та вихованняДля розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів у навчальному процесі при проведенні інтегрованих уроків необхідно забезпечити правильне співвідношення
- репродуктивної і продуктивної діяльності;
- уміле включення емоційного матеріалу;
- постійне стимулювання в учнів усіх рівнів пізнавальної активності;
- поєднання різних форм інформації і різних форм організації навчальної діяльності.
В процесі роботи ми переконалися в тому, що новий підхід вимагає більше теоретичної і практичної підготовки вчителя, об’ємного матеріального і методичного оснащення навчального процесу, бо саме він забезпечує підвищений інтерес до процесу навчання, як вчителя, так і учня.

     Уміло спланований інтегрований урок містить в собі чіткі, реалістичні, досяжні цілі та завдання, цікавий для дітей матеріал, відповідає всебічним здібностям, інтересам, досвіду дітей. Пропоную вашій увазі етапи планування інтегрованого уроку:

- вибір теми;
- визначення змісту навчального процесу;
- постановка комплексної мети уроку;
- підбір матеріалу для розкриття теми;
- застосування різних форм співпраці на уроці;
- способи перевірки розуміння дітьми теми.

         Не змінюючи змісту навчальних програм з предметів, вчителі поєднали в першу чергу близькі, “рідні” предмети такі як музика – математика, читання – малювання, рідна мова – читання, Я і Україна – основи здоров’я, читання – трудове навчання.
Проаналізувавши програму 2 класу, можна зінтегрувати такі уроки з тем:
“Як тебе не любити, Києве мій!”читання – Н. Забіла “Древній Київ”Я і Україна – Київ – столиця України.“Улюблені свята українського народу”
читання – за О. Менем “Крашанки і писанки”Я і Україна – Весняні свята Образотворче мистецтво – Розпис писанок“Чому приємно робити добро?”
читання – О. Буцень “На вулиці”Я і Україна – Про доьроту і милосердя
“Чарівні слова” Укр. мова – Слова ввічливості. Ситуативні діалогічні вправи.Основи здоров’я – Культура спілкування як умова збереження здоров’я“Безпека на вулиці”
Основи здоров’я – Безпека на вулиці. Правила дорожнього руху Трудове навчання – Створення макетів дорожніх знаків.

     Таких уроків та свят можна розробити багато, але вони не можуть стати щоденними. Такі уроки вимагають великої підготовки як учителя, так і учнів. “Але саме життя підказує, що в підготовці та проведенні уроків, навіть у межах однієї теми неприпустимий штамп.” (О. Я. Савченко) А інтегрований урок – це і є ліквідація штампу, рутини, одноманітності, це зміни, розвиток, пошук нових шляхів вирішення проблеми. Ширшає поле діяльності учителя та учнів, збільшується діапазон інформації і пошуку, множиться варіативність пізнавальної діяльності дітей.

Результатом такої работи є перш за все велике емоційне піднесення, задоволення учнів, а звідси – інтерес до навчання, до пізнання, розвиток емоційно-пізнавальної сфери.
Завдяки розширенню рамок об’єму матеріалу, використанню різних видів пізнавальної діяльності, говорячи мовою психолога, в роботу включаються обидві півкулі головного мозку – учні не тільки аналізуютьспівставляють, роблять висновки, але й отрумують насолоду від почутого, побаченого, виконаного своїми руками.
Таким чином, по суті, змінено підхід до навчання. Новий зміст уроку, організація, його структура в корені змінили хід і сприймання. Розширюється інформованість (музична + читацька + образно-рухова), яка стала більш ціленаправленою і цілісною. І саме вона створює емоційний настрій, визначає мікроклімат, атмосферу бажання вчитись (а значить розвиватись, самовиражатися)

Пропоную для опрацювання літературу:

1.     Вашуленко М.С. Інтегрування завдань з рідної мови й читання. – Початкова   школа. – 1994. –  № 6. – С.13-16.

2.     Вернадский В.И. Размышление натуралиста. – М.: Просвещение, 1975. – Кн. 2. – С.54.

3.     Іванчук М. Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання // Початкова школа. – 2004. –  № 5. – С.10-13.

4.     Луцик Д.В., Зимульдінова А.С., Філь Г.О., Химин О.Ф. Рідне слово в рідній школі. Інтегроване вивчення читання та української мови в 2 класі. – Перша частина. – Дрогобич, 2003. – 187 с.

5.     Луцик Д.В., Зимульдінова А.С., Філь Г.О., Химин О.Ф. Рідне слово в рідній школі. Інтегроване вивчення читання та української мови в 2 класі. – Друга частина. – Дрогобич,    2004. – 311 с.

6.     Луцик Д. Проблема інтеграції навчально-виховного процесу в початкових класах, шляхи її розв’язання // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Шляхи інтеграції навчально-виховної роботи в початкових класах”. – Дрогобич, 1997. – С.5-8.

7.     Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: “Магістр – S”, 1997. – 256 с.