ДЕНЬ МАТЕРІ. СЦЕНАРІЙ СВЯТА.

 

У напівтемному залі звучить музика Ф.Шуберта “Аве Марія”. Учні по черзі виходять на сцену.

Під звуки музики читають:

 

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітній раю,

На милосердіє твоє,

Все упованіє твоє,

На тебе, мати, возлагаю,

Святая сила всіх святих

Пренепорочная, благая.

                                       ( Т.Г.Шевченко “Марія”)

 

Учитель. Добрий день, шановні добродії!

 Добрий день шановна родино!

Ось і прийшов на нашу землю травень, оспіваний у піснях, гартований солов’їним співом, він приніс нам давнє свято Матері.

І сьогодні ми із задоволенням вітаємо наших матусь, наших богинь – українських жінок.

 

Сценка.

Учень

Ой, прийшов я до Березня поміж березами.

Дай , Березню, трохи квіток на свято для мами.

 

Березень

Ще квіточки не зацвіли, листочки маленькі.

Земля встала, та не вбралась ще на свято неньки.

 

Учень

Ой, ти Квітню, ти так гарно земленьку вбираєш

Та вже, певно, для матусі гарні квіти маєш?

 

Квітень

Ой вбираю я земельку, вбираю, як вмію,

Але свято неньки вбрати, здається, не вмію

 

Учень

Ой ти, Травню, красний Травню, придбаний багато,

Ти даси мені одну днину матусі на свято?

 

Травень

Ой і знав я: колись буде материнське свято , -

Тому кожну свою днину вбрав гарно, багато.

 

Учень

Дякуємо тобі красно, Травню, за рясний і буйний цвіт,

Що якраз до свята мами нам прибратись допоміг.

 

Діти дарують мамам квіти.

 

Учень. Як не прикро про це говорити, але таке прекрасне свято, як День Матері, в нашій країні незаслужено призабуте.

 А виникло це свято так...

 

Учень ( говорить під звуки музики). Маленька американка Анна Джерфі дуже рано втратила найдорожчу у світі людину – рідну матір... Протягом довгих сирітських буднів вимріяла Анна думку: люди повинні мати єдиний день на рік , коли усі разом вшановуватимуть і матір – неньку, і матір – землю, і Матір божу. На її клопотання 1914 року Конгрес США запровадив нове державне свято – День Матері. Невдовзі його визнало ще чимало країн.

 

Учень

За селом стоїть криниця чиста

Із краєчком неба в глибині.

В ній вода холодна, промениста

Спогади пробуджує мої.

           А над нею журавель цибатий,

           І скрипить коновочка стара.

           В тій криниці воду брала мати,

           Бо ж вона цілюща і жива.

Мохом поросли старі цямрини

Й тріщини, як зморшки на чолі.

Криниці – це очі України,

Рідної найкращої землі.

           Стежка від криниченьки до хати

           В’ється поміж трави і квітки.

           Пісня, що співала рідна мати,

           В серці залишилась на віки.

 

Звучить пісня “Чорнобривці” ( музика В.Верменича, слова М.Сингаївського).

Співай, моя мамо, співай моя рідна,

У світі ти в мене одна!

У білому світі мелодія срібна

Свята, як твоя сивина!

 

Учитель. Найперше слово, яке вимовляють діти майже усіх країн світу, - це слово “мама”. І лише тоді, коли вимовлено це святе й найрідніше слово, діти навчаються інших слів свої рідної мови.

А поглянемо лишень, скільки звертань до мами є в нашій мові: мама, матуся, ненька, матінка... Ось як дітки звертаються до матусі в народній пісні:

 

Мамочко, моя пчілочко, мамочко, моя ластівка,

Словечко моє вірнеє, зозулечко моя лугова,

Сонечко моє яснеє, ручечки мої пишнії,

Ніжечки мої подушечки...

 

І так - у кожній мові світу! Та це й зрозуміло. Адже для будь – кого немає ближчої людини, аніж рідна матір, яка подарувала тобі життя, ввела тебе в цей дивовижний світ, першою навчила рідної мови, першою допомогла зіп’ятись на ніжки та зробити перший крок у життя та зробити перший крок у життя.

 

Звучить пісня “Мамина мрія” ( музика Н.Боєвої, слова Г.Лютого).

 

Мама! Найдорожче слово в світі!

Де б не був ти, щоб ти не робив,

Назавжди вона твій шлях освітить

Ніжним серцем, відданим тобі.

           В дна важкі і в дні, на щастя щедрі,

           Не забудь: вона завжди – в тобі.

Тож живи, як мама, щиро й чесно,

           І, як мама, світ оцей люби.

Просте, звичайне слово “мати”.

А скільки ніжності й тепла!

Якщо всі ласки їх зібрати,

Не буде міри їм числа!

 

Ти стежив за матір’ю, як вона ступає по підлозі, як осміхається, як тримає посічену сивиною голову. Але найчастіше , мабуть, твір зір ловив її проворні руки. Навіть тоді, коли не мала ніякого діла, материнська рука не залишалась в абсолютному спокої, вона легенько ворушилась, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії.

 

Звучить пісня “Мати наша – сива горлиці” ( музика І.Коробиці, слова Б.Олійника).

 

Стало в хаті соколятам тісно,

Полетіли в передгроззя,

І тужила материнська пісня,

Як та чайка при дорозі.

Перший сокіл з ворогами бився

Пересилив супостата,

Бо вогнем горіла в серці пісня,

Як та чайка при дорозі.

Перший сокіл з ворогами бився,

Другий сокіл висотою вбився,

Заболіли в небі крила...

І тужила материнська пісня,

Довго чайкою тужила.

Вслухаємося в слова колискової пісні. Я уявляю немовля, котре покліпує віями, а дрімота – сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях.

 

Звучить пісня “Мамина казка”

 

Стежина до маминої хати петляє через город. Усе тут до болю знайоме: он дбайливо опоряджена прозора стьобнула через картоплю, здвобіччя висаджені кущики картоплі, квасолі, а між ними поважно розплелося гарбузове гудиння, на видолинку густою порослю буяє морква, сизіє тугими головками капуста, густими листочками пішли у зріст буряки...

Усе довкола живе ненькою, її присутністю... Задавнила роками хвіртка поскрипує хрипким голосом – в присмерках, що вже розсіюються довкіл хати, бачу найдорожчу поставу. Присівши на порозі і схиливши на обіруччя голову, зажурено спочиває ненька.

 

Сценка.

Учень

Розкажіть мені, мама, про вишні.

Їх було так багато в саду?

Мама

Були, сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

Учень

Розкажіть мені, мамо, про зорі.

Чи такими були і колись?

Мама

А той, сину, що виріс у горі,

Не часто на зорі дивись.

Учень

Розкажіть мені, мамо, про долю.

Чи людині підвладна вона?

Мама

Наша доля, мій сину, як море.

Той пливе лиш, хто має човна.

Учень

Розкажіть мені, мамо, про роки.

Чи спливають помітно вони?

Мама

Роки, мій сину, помітні, допоки

Матерів пам’ятають сини.

 

Учитель. Мудрі французи кажуть: “От якби старість могла, якби ж молодість знала...”

Добре, коли за своєї життєвої весни звив тепле родинне гніздечко, коли довкола променяться рідні усмішки, дзвенить дитячий сміх.

 

А як цього нема...

 

Учень читає вірш

 

ШАНУЙ МАТЕРІВ

  Мені болить, коли матуся,

Що має діточок, і синів і дочок,

Живе одна, мов та бабуся,

На схилі посивілих днів

Працює вдень, не спить ночами

І часто зрошує сльозами

Тверду подушку на зорі.

Скотину порає  в дворі,

А вдень копає на городі.

Уста шепочуть: “Світе мій!

Як важко жить мені одній!

Одна однісінька та й годі!”

 

Цим віршем нагадать хотів:

Шануйте, друзі , матерів!.

 

Звучить пісня “Мамина коса”

 

Учень

Любімо матерів, любімо, друже,

Бо й справді не вертаються літа.

До хати стежка враз не заросте,

Та з кожним літом вужчає й верта.

           Голос матері...

           Він і сьогодні

           Охороняє сина, оклика.

Нехай то буде вік чи мить – байдуже,

Час не кидає вічне в забуття...

І в біді всі перешкоди здужа

Матерями дане нам життя.

 

Учні виходять і стають на коліна

 

МОЛИТВА

Станемо перед матір’ю на коліна

Й помолимось, як Матері Божій.

Станемо на коліна перед матір’ю

Й виростемо духом аж до небес.

Боже, прийми молитву своїх дітей,

Бо ми просимо за Україну, за рідну

Матір, і молитва наша праведна, як і любов.