Головна сторінка - ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЧИТАННЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В 4 КЛАСІ.

ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЧИТАННЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В 4 КЛАСІ.

03.03.2015 11:03

Тема. Антон Лотоцький «Малий Тарас чумакує». Т.Г.Шевченко «Садок вишневий коло хати…» Частини мови (повторення).

Мета: ознайомити учнів із твором А.Лотоцького про Т.Г.Шевченка; актуалізувати знання учнів про творчість Т.Г.Шевченка; розвивати увагу мислення, пам'ять, вміння самостійно робити висновки; формувати вміння самостійно працювати над творами Т.Г. Шевченка; узагальнювати основні граматичні поняття; виховувати почуття любові й поваги до Т.Г.Шевченка.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, картки, записи на дошці.

Методи і прийоми: «Асоціативний кущ», «Передбачення», «Взаємні запитання», «Сенкан».

Форми: групова форма роботи.

Хід уроку.

І. Організація класу

Ось дзвінок нам дав сигнал:

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо

І урок наш починаймо.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Складання «Асоціативного куща».

- Що ви знаєте про Тараса Григоровича Шевченка?

ІІІ. Оголошення теми уроку.

- Сьогодні ми будемо читати оповідання Антона Лотоцького «Малий Тарас чумакує». За допомогою ключових слів вам потрібно передбачити, про який період життя поета ми будемо читати на уроці.

Ключові слова: мачуха, старенький дідусь, батько, чумакувати, Тарас, степ.

Робота в групах ( обговорення своїх передбачень).

ІУ. Усвідомлення нового матеріалу.

1. Словникова робота.

Гра «Стріляйте влучно»

Стріхи – нижній край солом’яної покрівлі, який звисає над стіною.

Димарі – труба для відведення диму з печі житлового приміщення.

Церковні бані – опуклий дах, що має форму півкулі; купол.

Чумакувати – бути в тривалих від’їздах, довгий час подорожувати з чим –небудь.

Діти – пасинки – нерідні діти одного з подружжя, які доводяться рідними іншому.

Паша – трава на пасовищі, що є кормом для худоби.

Тирса – трав’яниста степова рослина родини злакових.

Ясир – полонені.

Віз – засіб пересування на чотирьох колесах із кінною тягою.

2. Читання тексту з передбаченням.

1) Читання першої частини.

- Про що буде йти мова в першій частині?

- Що, на вашу думку, буде далі?

2) Читання другої частини.

- Чи підтвердилися ваші передбачення?

- Як розвиватимуться події далі?

3) Читання третьої частини.

- Чи такими були ваші передбачення?

3. Методика «Взаємні запитання».

Робота в групах.

Перша частина.

- Коли відбуваються події, що описані в оповіданні?

- Чому в хаті Шевченків було невесело?

Друга частина.

- Як Тарас сприйняв новину про чумакування з батьком?

- Що згадав Тарасик?

Третя частина.

- Які питання виникли у хлопчика?

- Які картини малювала уява Тарасика?

4. Читання за особами.

5. «Сенкан».

- Зараз складемо сенкан. Це невеликий вірш, який складається з п’яти строф. Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, що описує та віддзеркалює тему.

1-й рядок – тема ( іменник).

Тарас Шевченко.

2-й рядок – опис ( прикметник).

Відомий, талановитий.

3-й рядок – дія ( дієслово), пов’язана з темою.

Писав, малював, складав.

4-й рядок – ставлення, почуття з приводу обговорюваного.

Вчить любити Батьківщину, свій народ.

5-й рядок – синонім.

Поет.

У. Робота над мовним матеріалом.

- На уроках читання ми знайомилися із творчістю Т.Г.Шевченка.

Згадайте, який вірш ми вчили напам’ять? («Садок вишневий коло хати…»)

1. Письмо з пам’яті ( робота в групах).

І група – записати з пам’яті перший куплет.

ІІ група – записати з пам’яті другий куплет.

ІІІ група – записати з пам’яті третій куплет.

2. Вибіркова робота ( робота в групах).

І група – виписати іменники з першого куплету.

ІІ група – виписати іменники з другого куплету.

ІІІ група – виписати іменники з третього куплету.

- Визначити рід, число.

3. Вибіркова робота ( робота в групах).

- Записати у два стовпчики слова: у перший – прикметники, у другий – дієслова.

І група – перший куплет.

ІІ група – другий куплет.

ІІІ група – третій куплет.

4. Переписування з граматичним завданням.

Переписати другий куплет, визначити головні члени речення.

УІ. Підсумок.

- Нехай вогник Кобзаря завжди горить у ваших серцях, посилаючи промені любові до природи, людини, рідного слова, і палає гнівом до несправедливості.

УІІ. Домашнє завдання.

Вивчити напам’ять вірш Т.Г.Шевченка ( за вибором).

Додаток.

Малий Тарас чумакує.

Літо 1824 року було дуже гарне. Небо голубе та ясне від палкого сонячного проміння, що так ллється струями на зелені садки Кирилівки, на білі хатини з чорними стріхами й димарями, на пишні квітники перед хатами та на блискучі церковні бані.

Тільки в хаті Шевченків невесело. Недобра мачуха побиває дітей – пасинків і проклинає їх, а вже найбільше малого Тараса.

Бачить це батько, бачить старенький дідусь, і жаль їм хлопчини.

- Невинно терпить, - каже батько.

Задумався старий дідусь, а по хвилині каже:

- А знаєш що, Грицю! Ось ти вибираєшся чумакувати, візьми й Тараса з собою…

Тарас почув таку милу новину, і мовби його на сто коней посадили. Поїде, світа побачить, степи, козацькі могили. І пригадує собі, як то він уже «їхав з чумаками», - тому чи не чотири роки вже було, тоді, як він ішов до «залізних стовпів».

На другий день раненько батько з Тарасом поснідали, сіли на віз, перехрестилися і… вони рушили. Минають поля, гаї, села, а ось уже й місто біліє перед ними.

- Що це за місто? – питається в батька Тарас.

- Гуляйполе, - відповідає батько.

І знов села. Поля, хутори. При дорозі буйна трава. Батько спиняє воли, випрягає, пускає їх на пашу.

- Обідатимемо, сину, - каже.

Сідають на возі, обідають.

- То вже степ, тату?

- Ні, Тарасе, це ще не степ, але ось як виїдемо в Херсонщину, то вже почнеться справжній степ, широкий, буйний. Тільки то вже не те, що було колись.

Тепер уже багато степу зорали, замість тирси пшениця шумить.

Їдуть далі.

Тарас не дивиться на міста, його очі біжать дальше – за річку Тикич, у степ безмежний.

- А це вже справжній степ? – допитується знову Тарас.

- Так, це вже степ, - відповідає батько.

Віз котиться широким шляхом, а обабіч шляху шумлять високі трави, що вже почали жовкнути від палючого сонця.

Тарас бігає зором по степу якось розмріяно. А по хвилині питається:

- Тату, то тут жили запорожці?

- Так, кажуть старі люди, тут була запорозька вольниця, - відповів батько.

А Тарас уже не допитується, задумався. Його уява малює йому буйних, чубатих запорожців, як вони ганяються степом, здоганяють татар, що везуть ясир із України, заводять бій із татарами, бранців визволяють. А потім копають могилу товариству, що впало в бою, і сиплять високу, високу. Все так, як дідусь оповідав, а дідусь знає, бо пам’ятає і запорожців, і гайдамаків.